Я завжди бажала мамі щастя. Життя в неї було зовсім не просте. Мого батька важко назвати надійною людиною. Ніколи він нормальної роботи не мав. Навіть на городі не хотів допомагати. Все ненька сама. Вдень – на роботі, на вечір – господарство. Від важкої праці в 30 років виглядала на 50. Пам’ятаю, в дитинстві мені соромно було, що рідна не така гарна, як інші жінки.
Врешті мама не витримала й розлучилась. Він пішов і хоча жив неподалік, про мене навіть не згадував. Часом траплялось я зустрічала його, коли додому зі школи йшла. Навіть не вітався, відвертав голову. Лише згодом я збагнула, що йому, мабуть, соромно було, що ні копійки не давав.
Коли мені виповнилось 15, мама заявила:
– Доню, ти вже доросла, все розумієш. Не можна так далі жити! Тобі зараз треба на навчання їхати, а в нас грошей немає. Поїду я до Італії, а ти тут сама залишишся.
– Як сама?
– Тітка за тобою наглядатиме, як що треба буде – їй дзвонитимеш.
Так підлітком мені довелось подорослішати. Було вкрай важко і мені, і мамі. Але ми впорались. Після школи я вступила на медичний, про який так мріяла. Ненька в Італії помолодшала, мала значно кращий вигляд.
Коли на другому курсі я зустріла Кирила і зібралась заміж мама сама запропонувала:
– Жити в нашій хаті не можна. А як ти завагітнієш, для дітей там ніяких умов.
– Нічого, якось буде.
– Ні, треба будуватися. Нехай Кирило цим займеться, а я на все гроші даватиму.
Насправді ми дуже зраділи. Мій коханий добре тямить у будівництві, він змалку з татом на заробітки їздив до Одеси. Тож він охоче взявся самий за справу. Знайшов кілька хлопців на поміч. Хата виходила на славу. Все робили для себе, з душею, якісне. Мама приїжджала кілька разів на рік, страшенно раділа, що все в нас добре.
І ось вже коли виконували внутрішні роботи я раптом дізналась, що вагітна. Кирило, окрилений новиною, вирішив робити дитячу кімнату.
Та нещодавно прийшла до мене тітка, дуже хотіла побачити хату. Та увійшовши до дитячої вкрай здивувалась:
– А нащо твоїй мамі дитяча? Стара вже, щоб народжувати, – засміялась вона.
– Це нашій дитині.
– Але ж ви в старій хаті жити будете!
– Ні, ми з мамою домовились. Ми будемо в новій, а вона – в старій! Кирило навіть вирішив там ремонт зробити, воду провести, душ-кабіну встановити, щоб мамі зручно було.
– Вона мені сказала, що житиме в новій з Петром.
