Дуже шкода, що родинні зв’язки обриваються через таку дрібницю як гроші.
Все почалося з того, що я переїхав жити до міста. Там спочатку винаймав квартиру, а потім вирішив, що не хочу все життя платити комусь за те, що я в них живу, тож поїхав на заробітки за кордон. Свої речі перевіз назад в село. Залишатися жити в селі я не хотів, бо це не моє. Мені хотілося жити в сухому та чистому місті, мати такі меблі, як я захочу, а не містити болото увесь час та проводити левову частину дня на городі.
Нарешті моя ціль була досягнута та я купив двокімнатну квартиру. Вирішив, що згодом одружуся та в меншій кімнаті житиме моя дитина.
Та як тільки я почав зустрічатися з дівчиною, доньці мого старшого брата захотілося вступати до університету саме в тому місті, де я купив квартиру. Орест попросив пустити його доньку Ірину до мене на 5 років. Я сказав, що пущу її жити до себе лише на період вступних екзаменів, а після того, як Ірина вступить, то хай шукає собі житло. Мені потрібно влаштовувати своє особисте життя. Я купував квартиру для себе, а не для того, щоб влаштувати в ній безплатний гуртожиток.
Брат щось побурчав собі під ніс, але погодився. Приїхала Ірина, вступила до університету, але чомусь не збиралася шукати собі квартиру. Приїхали її батьки з села, привезли мені овочів, фруктів, свіжини. Орест сказав, що це все від щирого серця, а я ж то зрозумів чому брат так розщедрився. Раніше Орест постійно наголошував мені, що я ледар, а він важко працює та високо оцінює свою працю. Орест продає картоплю та інші овочі та вважає, що так він заробляє на прожиття.
A тепер він привіз мені плоди своєї праці з метою задобрити та переконати залишити Ірину у себе ще на 5 років.
– Ховай свіжину до холодильника, бо зіпсується, – лагідно сказав брат.
– Я не просив це все привозити, Орест, якщо ти таким чином намагаєшся мене задобрити та переконати залишити Ірину проживати в мене, то це не спрацює.
– Що ти, це від щирого серця, ми ж брати, – далі гнув свою лінію Орест.
Вони ще трішки побули та поїхали. А Ірина так і залишилася проживати в моїй квартирі. Я вирішив їй допомогти та показав їй багато хороших варіантів біля її університету. Ціна за оренду квартир була доволі доступною. Мої знайомі рієлтори дістали ці варіанти для мене зі свого золотого запасу, який бережуть лише для знайомих. Але Ірина увесь час крутила носом. Жодна з моїх пропозицій їй не сподобалась.
Так пройшло пів року. У нас зі Світланою вже все йшло до весілля, а Ірина все ще продовжувала проживати в моїй квартирі. Врешті я не витримав та зателефонував до Ореста, сказав йому, що Ірині вже час з’їхати. Крім того, вона винна мені гроші за той час, що жила у мене. Племінниця користувалася комунальними послугами.
– А чому це вона повинна платити? Ти що, забув скільки всього ми тобі привезл? Моя праця грошей коштує. А свіжини скільки тобі приволокли. Думаєш легко її було везти стільки світу? – здивовано сказав брат.
– Так ти ж казав, що це все від щирого серця!
– Ну так і ти прихисти свою племінницю від щирого серця. Ми ж не чужі люди.
– Зараз в Ірини канікули, за цей час вона повинна або знайти житло, або поїхати назад в село.
– Бачиш який ти… Ти мені більше не брат.
Через декілька днів племінниця переїхала в іншу квартиру. Ми зі Світланою одружилися. На нашому весіллі не було нікого з моїх родичів. Вони всі відвернулися від мене після того, як мій брат наговорив про мене всілякої гидоти.
