– Якби Олег не одружився з нашою Веронікою, то невідомо, де б він зараз був взагалі! – обурюється пенсіонерка Лідія Григорівна. – Прийшов на все готове! Ми його одягли, на роботу влаштували в пристойну компанію, по блату. І при цьому всьому він навіть не може кар’єру зробити! Інші з вулиці прийшли значно пізніше, ніж він, і вже в начальники пробилися. А він сьомий рік все на тій же посаді і з тієї ж зарплатою!
Лідія Григорівна з чоловіком дійсно багато роблять для сім’ї дочки: починаючи з того, що і весілля справили їм на свої гроші, і з роботою допомогли, і з дитиною постійно виручають. Останньою краплею стала велика сума грошей, вкладена тещею «молодим» в нову двокімнатну квартиру для «молодих» – після того, як Вероніка повідомила матері, що чекає другу дитину.
– Гаразд з однією дитиною вони ще жили по знімних квартирах, але з двома – це вже нонсенс! – міркує Лідія Григорівна. – Вони, звичайно, завелися – купимо самі. Але я бачу, що такими темпами вони і табуретку не куплять, не тільки житло. Продали тут з чоловіком дещо, наших грошей було вісімдесят відсотків, їх – двадцять. Ну а що робити! Треба ж допомагати!
Чекати, коли зять купить квартиру для своєї сім’ї, можна було до його пенсії, вважає Лідія Григорівна. Вже така людина її зять, абсолютно не амбіційна. Працює за невелику зарплату, кар’єру не робить, підвищення не вимагає.
Ну правильно, щоб більше отримувати, треба старатися, а Олегу нічого не треба. Найсумніше, що матері його, схоже, теж все до лампочки.
– Вона взагалі живе лише для себе, – розповідає про сваху Лідія Григорівна. – Вважає, що сина виростила, і більше нікому нічого не винна! З онуком ні дня не сиділа, дитина її не знає, називає на «ви». Ось така матуся! На весілля їм ні копійки не дала взагалі! Зате носилася з таким поважним виразом обличчя… Хотіла, мабуть, і на новосілля цей номер повторити. Але Вероніка встала і правильно їй все сказала!
Образилися вони з сином, треба ж. Олег взагалі зібрав речі і до матері пішов! Виявляється, на новосіллі відбулося прикре з’ясування стосунків:
– Сидимо за столом, тут піднімається сваха, говорить тост! – розповідає Лідія Григорівна. – Мовляв, діти, ви такі молодці, вітаю вас, чудову квартиру купили! А Вероніка їй на ці слова прямо і відповіла – мовляв, Марто Петрівно, якби не мої мама з татом, не було б зараз ні квартири, ні новосілля ніякого! Син ваш, говорить, для себе за сім років диван купити не зміг. Так що там диван, ковдри і то від батьків! Вероніка так і сказала – якби не мої мама з татом, напевно, спали б ми на підлозі або зовсім на вокзалі з дітьми!
Сваха, звичайно, знітилася – чути таке про свого сина за накритим столом не дуже-то приємно. І тут раптом вперше обізвався Олег. Живіть, каже, у своїй цій квартирі самі! Набридли! Ноги моєї тут більше не буде!
– Ні, ну який молодець! – сердиться тепер Лідія Григорівна. – Образився! Дорікнути посміли, що він ніхто в свої роки. Прибиральниця, якщо не лінується, заробляє більше, ніж він. Добре влаштувався! А тепер взагалі причину знайшов – кинути дружину з двома дітьми. Молодець, нічого не скажеш…
Фото ілюстративне – astra-referens.