Вчора я був на святкуванні ювілею батька. На його 70-річчя приїхала вся рідня. І ось, за столом, знову почали неприємну для мене розмову. Усі так напосілися на мене, що я вирішив, що більше ні на які сімейні свята ходити не буду. Ну скільки можна говорити про те, що їх взагалі не стосується. Втручаються не в свою справу і кожен вважає, що може щось мені радити і повчати.
Справа в тому, що я розлучився з дружиною і залишив їй і синові квартиру, яку в свій час сам придбав – простора, трикімнатна, в центрі міста. А сам поки не маю де жити, думав пожити трохи у батьків, але щодня вислуховувати, що мене обвели навколо пальця, я не збираюся. Я ж сам прийняв рішення – квартиру залишити синові. То ж які можуть бути питання.
Мені зараз 40 років, дружині 35, сину 10. Мої батьки вважають, що я зробив неправильно, адже моя колишня дружина знайде собі нового чоловіка і той прийде на все готове, а я залишуся при своїх інтересах. При розлученні вони мені радили розміняти квартиру, але я їх не послухав.
Ми були одружені 13 років. Я добре заробляв, то ж зміг придбати власне житло. Коли народився мій син, я був вдячний дружині і допомагав їй у всьому. Син підростав, а для мене моя дитина і дружина були головним сенсом життя. Після роботи я поспішав додому, міг позайматися з дитиною, приділити увагу своїй коханій дружині. Звичайно ж, у мене були невеликі недоліки, наприклад, я не був романтиком. Але в цілому все було добре.
Я не знаю, що сталося між нами, і хто винен, але моя дружина подала на розлучення. Для мене це було вкрай несподівано і неприємно. На жаль, вона зустріла іншого чоловіка. Я завжди вірив, що моїй дружині комфортно зі мною, адже я з усіх сил намагався бути хорошим чоловіком і батьком.
Так ось, я вирішив залишити дружині і дитині квартиру, а сам переїхав до своїх батьків. Я хотів, щоб мої рідні люди підтримали мене і допомогли радою. Мабуть, має пройти якийсь час, щоб я усвідомив, що мене зрадили.
Але мати з батьком влаштували мені веселе життя. Вони кажуть, що не потрібно було залишати колишній свою квартиру. Мої батьки вже літні люди, все життя вони прожили разом і їм тепер їм дуже прикро, що у мене все саме так вийшло. Вони вважають, що моя колишня дружина не заслуговує на такий подарунок від мене.
Я неодноразово пробував пояснити своїм рідним, що я вчинив по совісті. А що, мені потрібно було вигнати свою колишню дружину з моїм рідним сином на вулицю? Хоча вона і не оцінила мій вчинок, але вона виховує мою дитину.
Можливо, їй було нудно зі мною, не вистачало емоцій і компліментів? Адже кажуть, що в будь-який зраді винні обоє. Тільки ось як тепер зібрати своє життя і рухатися далі?
Після вчорашнього, коли всі родичі висловилися і чітко дали мені зрозуміти, що вони думають про мене, я вирішив, що поїду на заробітки за кордон. Мій товариш давно мене кличе в Австрію, каже, що там є гарна пропозиція по роботі для мене. Напевно прийшла пора щось змінювати в своєму житті.
А про те, що я залишив свою квартиру колишній дружині і синові, я зовсім не шкодую. Вважаю, що саме так і має робити справжній чоловік. А для себе на квартиру я ще зароблю.
