Ігор не підозрював, що на нього чекає вдома, тому повертався у чудовому настрої. Був вечір п’ятниці, попереду маячили вихідні. І хоча на суботу і неділю були заплановані домашні клопоти, вони обіцяли бути дуже приємними. Бо що може бути радіснішим за облаштування власного гнізда?
Ще рік тому Ігор про таке щастя і подумати не міг.
“Цікаво, що Алла на вечерю приготувала?” – гадав Ігор. Сюрпризи вечірнього меню стали новою фішкою у житті молодої сім’ї.
Річ у тім, що Алла навчалася на кухаря, причому дуже вдало. А останнім часом звикла до різноманітних кулінарних блогів в Інтернеті, звідки черпала дуже і дуже цікаві фішки. Тому щовечора радувала коханого чоловіка чимось новеньким і, безумовно, дуже смачним.
Ігор вже майже доїхав до будинку, коли йому довелося різко загальмувати. Інакше він ризикував збити тітку Валю, сестру матері. Жінка спочатку злякано скрикнула, але, роздивившись водія, посміхнулася.
– Ігорьок, нарешті!
Ігор опустив скло.
– Тьотю Валю, що Ви тут робите? – здивувався Ігор.
– Тебе чекаємо! – Заявила родичка. – Дружина твоя зовсім без мізків? Людей на вулиці тримати?
– Яких людей? – не зрозумів Ігор.
Як відповідь через паркан з двору на вулицю перемахнув чоловік тітки Валі, Олег Павлович, проявивши неабияку спритність для свого віку.
– Все замкнене, – доповів він дружині, не відразу помітивши її племінника, – І в хаті тиша.
– Так треба було ключем відкривати, Галина ж нам спеціально дала, – дорікнула чоловікові Валентина.
– Пробував, не вийшло! – Ображено (мовляв, а то я, дурень, сам не здогадався) заявив Олег Павлович. – Трохи ключ не зламав.
Валентина Степанівна спантеличено почухала потилицю.
– О, привіт, Ігорьку, – нарешті зауважив він господаря будинку. – Може, до поліції зателефонувати?
– Навіщо до поліції? – злякався Ігор.
– Так, може, з твоєю Алкою щось трапилося, якщо в будинок не потрапити! – заявив родич.
Ігоря охопило занепокоєння. Він навіть не одразу здогадався спитати родичів, що вони, власне, тут роблять. Ігор спробував зайти на територію двору через ворота, але виявив, що вони замкнені.
Відкрити їх своїм ключем в Ігоря не вдалося, і він за прикладом чоловіка тітки, теж поліз через паркан.
Як і казав Олег Павлович, у хаті стояла тиша. Усередині не спостерігалося навіть натяку на якийсь рух. Ігор спробував відчинити двері своїм ключем, але й у нього нічого не вийшло.
У паніці він дістав телефон і набрав номер дружини. Алла скинула його виклик, але через секунду Ігореві прийшло повідомлення, яке змусило чоловіка серйозно спантеличитися.
Коли він знову був на вулиці, окрім тітки там вже була його мати, Галина Степанівна та сестра Ігоря, Віра.
– Сину, що відбувається? – Запитала його мати.
– Я поки що сам не знаю, – чесно відповів Ігор. – Але мені треба поїхати.
– Куди поїхати? – здивувалася Галина Степанівна. – А як же ми?
– Якщо хочете, можете почекати, – сказав він, стрибнув за кермо свого авто та поїхав.
Усю дорогу до пункту призначення одна версія у його голові змінювалася іншою. Але жодна з них не підтвердилася, коли Ігор прибув на місце. Він знав, що його дружина дуже креативна особа, але навіть від неї він такого не очікував.
* * *
“Одружуватися треба з сиротою”, – сказав герой одного фільму.
Власне Ігор так і зробив, зупинивши свій вибір на Аллі. Звичайно, саме її він обрав як дружину не тому, що у дівчини не було батьків. Цей факт грав проти Алли в очах родичів Ігоря. Дівчина була круглою сиротою та виросла у дитячому будинку.
– Скажи спасибі, що тебе, дворняжку безрідну, в сім’ю прийняли, – заявила їй якось сестра Ігоря, Віра. – Та ти маєш ноги моєї матері цілувати.
– Так я, начебто, не за вашу матір заміж зібралася, – зухвало відповіла Алла.
– Ти що, береги поплутала? – Почала наїжджати на потенційну родичку Віра.
Дівчина спілкувалася у певних колах, була грубою та гострою на мову і вважала себе дуже крутою. Не гребувала Віра і методом рукопашної, якщо співрозмовник здавався їй надто зухвалим.
– Тобі до мого берега, як до Америки пішки, – заявила у відповідь Алла.
Дитячий будинок – сувора школа життя, тож наїзди Віри були Аллі до лампочки. Віра ризикнула випробувати на невістці свій традиційний метод, але була безславно бита Аллою. Ігор тоді став на бік майбутньої дружини.
– Вірка, я тебе добре знаю, – сказав він сестрі. – Не треба було першою нариватися.
Більше на відверті конфронтації з Аллою сестра Ігоря не наважувалася, воліючи підколювати її здалеку та обережніше. Зовсім не зачіпати обраницю брата – для Віри це було неможливо. Вона так сподівалася, що Ігор одружується з однією з її подруг, так все вдало розпланувала. І раптом такий облом…
– Може, хоча б квартирку від держави отримає, – на втіху всім присутнім сказала тоді потенційна свекруха. – З паршивої вівці, як то кажуть…
Однак і за цим пунктом на сім’ю нареченого чекало розчарування. Виявилося, що весь цей час Алла була прописана у своєї бабусі у приватному будинку. Через вік і стан здоров’я старенькій не дозволили оформити опіку над онукою, але прописку Алла зберегла.
І невдовзі після їхнього весілля з Ігорем, коли вони вже збиралися перебиратися на орендовану квартиру, бабуся нареченої пішла з життя, залишивши внучці у спадок великий будинок.
Обстеживши спадкову нерухомість дружини, Ігор виявив, що там не так погано, як вони думали. Будинок був хоч і занедбаним, але міцним, а ділянка досить великою і родючою.
– Ти знаєш, що при розлученні спадкове майно не ділиться? – саркастично помітила Віра. – Сподіваюся, ти не збираєшся працювати на чуже добро.
– Не збираюся, – відповів тоді Ігор, але Віра рано зраділа. – Не збираюся я розлучатися.
І молодята взялися за справу.
Ігорю, як професійному будівельнику, було не важко вміло упорядковувати будинок. Алла всі свої сили кинула на благоустрій покинутої ділянки. І незабаром бабусину спадщину було не впізнати.
* * *
Виявивши дивовижні зміни в нерухомості Алли, родичі Ігоря різко змінили ставлення до неї. Вона раптом різко почала всім подобатися. А самі родичі зачастили у гості.
Уїдлива за своєю натурою, Алла все ж таки відчувала “сімейний” голод, властивий багатьом дитям з дитбудинків. Тому, а також заради Ігоря, вирішила піти його рідні назустріч.
Як вже говорилося раніше, Алла навчалася на кухаря, тож завжди могла накрити відмінний стіл, чим заробила собі в очах рідні чоловіка додаткові бали.
Щоправда, згодом візити нової рідні стали надто частими.
– Алла, ти просто не звикла до сімейних посиденьок, – намагався заспокоїти її Ігор. – А мої родичі просто люблять разом збиратися. Ти ж сама сердилась спочатку, коли вони тебе не приймали.
– Ну, сердилась, – неохоче відповіла дружина. – А тепер серджусь, що їх стало надто багато.
– Ти вже визначся, – сміявся Ігор.
Чоловік не знав багато моментів спілкування своєї дружини з його родичами. Алла не казала йому, щоб не засмучувати.
Наприклад, одного разу свекруха Галина Степанівна зателефонувала невістці та веліла їй прийти, нічого не пояснивши заздалегідь. На місці Галина Степанівна заявила Аллі, що чекає на гостей, для яких невістка має накрити гарний стіл.
– Я знаю, що ти вмієш, – сказала вона з фальшивою усмішкою.
Тоді Алла поступилася, про що незабаром пошкодувала. З того дня не тільки свекруха, а й інші родичі почали їй телефонувати спочатку з проханнями, а потім і вимогами попрацювати запрошеним кухарем. Звісно ж, безкоштовно.
Алла почала активно відмовлятися, що незмінно призводило до скандалів та лайки. Їй знову і знову нагадували про її походження. Алла багато разів поривалася посвятити чоловіка в її взаємини із його ріднею, але щоразу стримувалася.
Вона й сама не могла собі пояснити з якої причини. Алла шалено любила чоловіка і панічно боялася його засмутити. Позбавлена сім’ї в дитинстві, вона тепер міцно трималася за свою власну.
* * *
Наближався день народження Віри. Сама вона дзвонити Аллі прямо не наважилася, підмовила мати.
– Ти скажи їй, що буде краще, якщо ми всі до них прийдемо, – заявила Віра. – Їй самій простіше буде. І місця у них навалом – усі гості помістяться.
Проте Галина Степанівна отримала рішучу відмову.
– У нас з Ігорем інші плани, – заявила Алла, викликавши бурхливий гнів свекрухи.
Невідомо, що рухало Вірою, коли вона складала в голові цей план, “надійний, як швейцарський годинник”.
– Мамо, Алка мені сама зателефонувала і сказала, що передумала, – заявила Віра матері. – Відзначатимемо там. Вона все приготує.
Віра дуже хотіла виставити Аллу в безглуздому світлі перед родичами та чоловіком. Вона не очікувала, що Галина Степанівна, розчулившись, відправить невістці подяку.
– Не зрозуміла, – Алла була спантеличена повідомленням від свекрухи. – Що означає, вони будуть, як домовились? Я ж відмовила.
Алла хотіла вийти в магазин, але виявила, що не може знайти своїх ключів. Вони завжди лежали на тому самому місці, але тепер їх там не було.
І молода жінка згадала, що напередодні ненадовго заїжджала свекруха. Сама Алла до неї не виходила, вона спілкувалася з Ігорем. Поговорили, і вона поїхала, навіть пити чай не стала. Звичайно, Алла не була до кінця впевнена, але вирішила підстрахуватися і викликала слюсаря.
– Родичів ми любимо на відстані! – казала вона сама собі, поки майстер міняв замки на вхідних дверях, і на воротах.
* * *
Приїхавши на вказану геолокацію, Ігор виявив, що Алла влаштувала там пікнік.
– Я ж не могла порушити традицію та залишити тебе без вечері, – пояснила вона.
І за їжею розповіла чоловікові все, що приховувала доти, як його родичі намагалися з нею поводитися.
– Як бачиш, я не помилилася, і вони просто приперлися без запрошення, – сказала Алла. – Я не хотіла чути їхні стуки та крики тому просто втекла.
Ігор був вражений розповіддю дружини.
Після вечері він першим вирушив до їхнього будинку, щоб розігнати нахабний натовп, який все ще там перебував. Алла не знала, про що Ігор говорив з матір’ю та сестрою, але дзвінки від родичів припинилися, як і спонтанні візити.
Ставте вподобайку та залишайте коментарі, що думаєте з цього приводу?
