У нас не повна родина, брат Антон, я і мама. Батько пішов від нас, коли ми були ще маленькими, тож мама підіймала нас сама.
Брат старший за мене на п’ять років, закінчив школу, й вступив до інституту, на заочне відділення. Звісно мамі було б важко тягнути його п’ять років, тому він влаштувався на роботу.
Гроші на їжу та комунальні платежі брат не давав, тому мама сама годувала, та одягала його за свої власні гроші. Він же усі свої гроші витрачав на себе, ходив по нічних клубах, дискотеках, ресторанах.
І ось одного разу брат привів із собою дівчину і сказав:
– Познайомтеся, це Оксана, ми вирішили розписатися.
Мама дивиться на нього і питає:
– А де ж ви збираєтеся жити?
Антон сказав, що вони винаймуть квартиру і там житимуть. Після весілля вони й справді вирішили жити на орендованій квартирі, а ми й раді були.
Бо нова родичка вважала, що вона ощасливила нас своєю присутністю, сама приїхала до Києва, і вважала, що столиця без неї пропадає, а вона її рятує своєю красою…
Коли у невістки був день народження, мама подарувала їй дорогий кухонний комбайн, на це пішла вся мамина зарплатня, але невістці такий подарунок не сподобався.
Замість дякую, вона посміялася над подарунком, та підколола її, типу, ви б мені ще сковорідку подарували. Їй, такій «неземній красуні, треба дарувати діаманти», а ми якийсь кухонний комбайн приперли!
Звісно мама дуже образилася, заплакала, й ми, не вагаючись ні хвилини, пішли додому. Минув час і тут до нас приходить брат із невісткою і ставлять нас перед фактом, що вони у нас поживуть, поки не назбирають грошей, бо хочуть взяти квартиру в іпотеку.
Мама погодилася, тому мені довелося переїхати до маминої кімнати, а вони оселилися у моїй. Грошей на харчі вони не давали, не допомагали також в сплаті комунальних послуг.
До цього часу я вже закінчила школу, тож пішла вчитися, та відповідно, шукала підробітки, бо мамі було важко тягнути мене, та ще й брата з дружиною.
Я весь час лаялася з невісткою, що вона навіть посуд після себе не помиє, не кажучи вже за іншу роботу.
Брат завжди ставав на її захист, а мене це так бентежило, що я пропонувала йому помити посуд власноруч. Мені вже набридла така свиняча поведінка “квартирантів”!
Невістка заявила, що вона не повинна нічого робити. Так що це виходить, вона вважає нас прислугою, на кшталт, “не царська це справа”. Звісно, що ніхто не наймався обслуговувати таку ледачу, та дуркувату фіфу!
В результаті мама не витримала і виставила їх із квартири. Вони пішли зі скандалом, а ми з мамою зітхнули з полегшенням.
Знаєте, що брат сказав на прощання? Що ми по-жлобськи з ними вчинили. З його репету я зрозуміла, що ми з мамою мусили віддати їм квартиру, а самі винаймати житло.
Оце так загнув! Чого це ми щось подібне мусили робити, я так і не зрозуміла?! Тому що вони ледарі? Маячня!
Мама проплакала кілька днів, а потім заспокоїлася і сказала, що нехай син живе так, як вважає за потрібне.
Минуло два роки, ми не чули про брата нічого, він не давав про себе знати, а одного разу з’явився на порозі нашої квартири з речами.
Виявляється його жінка серця, проміняла його на багатого “папіка”, й розлучилася з ним.
Антон попросив у нас з мамою вибачення, звісно ми вибачили його, все ж таки рідна людина, але я сказала, що відтепер він даватиме гроші на харчування, та частину? за комунальні послуги.
Брат познайомився з моєю подругою, вони зараз зустрічаються, подруга давно за ним сохла, але він не звертав на неї уваги, тому що ми були ще маленькими. А тут побачив, і дар мови втратив.
Якщо вони одружаться, то я буду рада за них, вона гарна дівчина, і головне любить мого брата, а не використовує його. Ось так в житті буває! Не дарма кажуть, що не плюй в колодязь…
