Проводила ревізію шафи. Нічого нового: як і раніше, носити нічого і місця немає. Поділила те, що не ношу на три купки: якщо схудну, якщо погладшаю, якщо збожеволію. Усі ситуації дуже реальні.
Виявила безліч одягу «так чисто сміття винести, до смітника і назад». Саме цей одяг носиться скрізь від магазину до посольства.
Знайшла 25 штук прикольних футболок з категорії «ну не викидати ж через таку маленьку плямку/дірочку/розтягнутий виріз». Склала стопочкою. Туди ж м’яку стару піжамку. Полиняла? Зате зручна як крильце ангела.
Справа висить добротний одяг на вихід: піджаки, спідниці, шовк та кашемір. Виглядаю у ній серйозною жінкою, матір’ю сімейства. Любо-дорого подивитись. Не ношу ніколи. Поряд з цим усім затусувалася порване худі з «Король і Шут». А раптом я раптово стану на 20 років молодшою?
Ось червоний піджак із люрексом. Відмінна річ, щоб ходити до школи на збори. Приходиш у ньому вся така загадкова, як Леді Гага та Остін Пауер в одній особі та вчителі відразу розуміють, що не варто очікувати від моїх дітей занадто багато. А ось у цьому чарівному рожевому горошку поховайте мене, якщо що… Це дуже розрядить атмосферу на цвинтарі. Так посміятися рідко коли вдається.
Це полиця для речей, які треба лише злегка вкоротити/розпустити/ушити/перешити і я одразу як почну носити! Деяким екземплярам років 7-8 і це межа. А просто над нею інша полиця: «Ну так, це вже не носять. Але мода циклічна і колись знову повернеться, а в мене вже є кльош/козаки/комір жабо/сабо».
Окремий куточок для речей, цінних як пам’ять. Я в цьому була на першому побаченні з чоловіком/захищала диплом/потрапила до міліції/бачила Кіркорова. І взагалі – не старі, а вінтажні. Ще років 15 і коштуватиме великих грошей, ось побачите.
Катергорія «Не знаю, де були мої очі, коли я купувала цю фігню. Не підходить ні до чого у гардеробі. Але дорогий бренд. Як можна викинути?» Туди ж віднесемо сеkсі-сукню для званого вечора. Одягалося один раз, у голу спину дуло, на поділ стали, у декольте витріщалися офіціанти. Більше ніколи не вдягну. Але хай висить.
Ознайомтеся, це мої 50 пар джинсів. Ні, всі вони сині по-різному. Так, ношу з них лише дві штуки. Але друзів не зраджують. Дехто зі мною був ще до заміжжя.
Познайомтеся, ось мій біль у прямому розумінні цього слова: полиця з взуттям, в якому я можу тільки сидіти. Зате дуже красиво і елегантно сидіти. А носитиму я знову ці 10 пар кедиків. Що означає взуття бомжів і їм час на смітник? Руки геть, вони так виглядали ще у крамниці!
І обов’язково, обов’язково раз в рік знаходиться хоча б одна річ під кодовою назвою «Господи, що це?»
Автор: Жанна Шульц
