Ми з Олегом прожили 10 щасливих років разом, але він вирішив піти до іншої.

Ми з Олегом знайомі ще зі школи, він моє перше кохання. Коли я була на 4 курсі університету ми одружились. У нас народилась донька, пологи були важкими, тому лікарі заборонили мені народжувати знову.

Як тільки Аліні виповнилось 5, Олег заявив:

–  Я йду.

–  Як? Куди?

–  В мене інша жінка, яку я кохаю. Вона красива та успішна. Не те, що ти – сіра миша.

Я помічала, що він задивляється на інших жінок, але намагалась не звертати на це уваги. Себе я й справді запустила: давно не була в перукарні, не роблю манікюр та не фарбуюсь. Весь час у мене забирав побут, робота і дитина.

Ми розлучились. Квартира лишилась мені, бо вона ще моїх батьків. Я всьому давала раду сама, Олег лише іноді навідував доньку. Фінансово допомагав рідко. Я фактично ростила доньку сама. Одягала, вчила та й потім весілля зробила.

Коли Алінка виходила заміж, у мене вже була власна справа, машина та гарний ремонт у квартирі. Про себе я теж не забула – змінила стиль, зачіску – тепер я доглянута та красива жінка. До мене зараз залицяється один знайомий, та я ще не вирішила чи варто нам щось починати.

З моменту розлучення у мене не було іншого чоловіка. Олег же щоразу був з іншою, знайомі мені розповідали. Не скажу, що я за ним сумувала, просто іноді цікаво було як він.

Коли ми зустрілись вперше за 15 років на весіллі доньки Олег мене не впізнав.

–  Дівчино, красуне, можна з вами познайомитись?

–  Олеже, ти мене не впізнаєш?. Це ж я – Іра.

–  Іра? Ти дуже змінилась. Помолодшала.

–  Дякую.

Далі ми не розмовляли не до того було. Олег же, навпаки, дуже постарів і змарнів.

Ще через місяць колишній чоловік прийшов до мене. Я його впустила.

–  Іро, спробуймо почати все з початку?

–  Ти пропонуєш нам знову зійтись?

–  Так.

–  Ні, дякую.

–  Ти ж казала, що любиш мене.

–  З того часу багато змінилось. Далі кожен з нас іде своєю дорогою сам.

Олег ображений пішов. Я його дійсно дуже любила, але за ці роки зневірилась у ньому. Він нічого не досяг за своє життя, лише витратив все – і роки, і гроші. Ніколи нам не допоміг, а тепер прийшов і хоче, щоб я доглянула його на старість. Ні, дякую.

Раніше йому була не потрібна я, тепер не потрібен мені він.

Хіба я не права?