Ми не завжди розуміємо сенс своїх втрат і скорбот, того, чому ми так рано втрачаємо своїх близьких і коханих і чому життя віддаляє нас від людей, яких ми потребуємо найсильніше
Часом ми не розуміємо, чому Господь змінює наше життя, чому змушує вчитися на гіркому досвіді, чому не одразу виконує наші бажання та мрії, бачачи, як сильно це нам потрібно, як сильно цього прагне наше серце і як терпляче ми чекали, доки відбудуться певні речі
Ми не завжди розуміємо, чому Він намагається нас навчити, але якимось чином весь пережитий біль, усі пройдені випробування, усі невдачі та молитви без відповіді роблять нас найкращими людьми. Завдяки їм ми стаємо більш стійкими, більш вдячними, мудрими та сильними. Вони вчать нас пристосовуватися до нестандартних ситуацій, спокійно йти новим шляхом і боротися за речі, яких нам справді хочеться.
Іноді ми не розуміємо, чому нам розбили серце, і чому Господь дозволив закохатися в людину, яка в результаті нас зламала і зрадила. Чому Він дозволив подарувати своє серце тому, хто приймав як належне або виявився надто егоїстичним, щоб подарувати любов, яку ми шукали.
А ще ми не завжди розуміємо, чому Він не вбив наші почуття до того, як вони стали надто сильними, і чому нам так складно забути людей, які завдали нам найбільше страждань. Але це вчить нас жити без цих людей.
Ми розуміємо, чого заслуговуємо насправді, починаємо любити себе трохи сильніше і більше не дозволяємо іншим применшувати нашу цінність чи визначати нашу важливість. Зрештою, ми вчимося бути щасливими на самоті, тому що, як правило, найскладніші битви людина завжди проходить сама.
Ми не завжди розуміємо сенс своїх втрат і скорбот, того, чому ми так рано втрачаємо своїх близьких і коханих і чому життя віддаляє нас від людей, яких ми потребуємо найсильніше.
Ми не завжди розуміємо, яким чином наші гірші кошмари приносять нам користь і яку роль вони грають у нашому розвитку, але зрештою до нас приходить усвідомлення того факту, що подекуди подібні трагедії є поворотними моментами у нашому житті, а події, які нас вразили, змінили при цьому стиль нашого життя, нашу особистість, світогляд, погляди на життя і те, як ми ставимося до людей. Ми усвідомили, що коли всередині нас щось вмирає, це робить нас безстрашними і змушує слідувати за речами, які раніше нас лякали. Ми починаємо добиватися того, що постійно відкладали на потім.
Ми не завжди розуміємо рішення нашого Господа. Але навіть якщо вони стають причиною наших страждань, невизначеності та розбитого серця, їхня мета завжди полягає в тому, щоб принести нам користь, нехай ми цього поки що не бачимо. Час рано чи пізно відкриє правду і з’єднає всі точки, а ми, нарешті, побачимо, що все, у правильності чого ми так сумнівалися, насправді було необхідним, щоб ми знайшли для себе найкраще місце в житті і досягли набагато більшого, ніж планували від самого початку.
