Декілька днів тому мені прийшли рахунки за комунальні послуги, сума для мене, чесно кажучи, дуже суттєва. Це більше половини від моєї пенсії. Якби не моя робота, то я просто не знаю, як би вижила на ті жалюгідні копійки, які мені нарахувала держава на пенсію. Все життя пропрацювала вчителем молодших класів, і навіть не змогла забезпечити собі гідну старість, а всю себе присвячувала роботі і маю дуже багато років стажу. Якби я хотіла відпочивати, їздити на дачу і садити там розсаду, як всі нормальні пенсіонери, але, на жаль, не можу собі цього дозволити. У мене чималенька квартира і я зобов’язана її утримувати, адже продати або обміняти совість не дозволяє. У моїй квартирі народилися і виросли вже чотири покоління моєї родини, тому зрадити пам’ять я не можу. Мені ця квартира така рідна, як у селі людям хата. Тут я знаю усіх сусідів, часто з ними розмовляємо, ходимо одне до одного в гості. Поряд гарний парк та ставок. Я все життя тут прожила, хочу, й тут жити на старості років.
Так, довелося знайти підробіток. Мене взяла одна небідна сім’я, в якій була потрібна нянька для молодшої дочки. Моїй кваліфікації та вмінню поводитися з дітками заздрили багато, тому мені з легкістю вдалося отримати цю роботу. Все ж не під’їзди мити та в офісах сміття виносити. Робота хоч і непроста морально, адже дівчинка така непосидюча та неслухняна, і вимагає до себе великої уваги, що я приходжу ввечері додому геть втомлена, але я потихеньку справляюся. Як-не-як, випустила з-під свого крила не одне покоління дітлахів. А ось моя зарплата дуже мене радує, платять мені добре. Зараз не думаю, де взяти гроші на харчування після оплати рахунків, адже в будинку, де працюю, мене ще й годують і навіть форму дають. Мене цілком все влаштовує. Поки є сили, то можу ще й трохи попрацювати.
Ось кого не влаштовує ця ситуація, яка склалася, так це мою невістку. Кожен мій візит до сина з його дружиною закінчується докорами про те, що я не хочу допомагати з рідним онуком, а займаюся чужими дітьми. Невістка в декреті, син мій добре заробляє, і вони ні в чому не мають потреби. Крайньої потреби в тому, щоб вона виходила на роботу раніше за встановлений термін у них явно немає. Онуку всього лише півтора року і йому крім мами вже точно ніхто не потрібен, навіть рідна бабуся не компенсує відсутність уваги від батьків.
В останній мій візит до рідних ще й син підключився до цього обговорення. Мабуть, уже й з ним встигала поговорити невістка, яка я погана бабуся. Я не ображаюся на нього, адже це його дружина і він повинен її слухати і в усьому підтримувати, але, а хто зрозуміє мене? Я ж не в своє задоволення ходжу в чужу сім’ю і доглядаю за зовсім чужою мені дитиною. Це робота, за яку мені дуже добре платять. Я ж не можу приходити до свого онука з порожніми руками, а так, у мене завжди є гроші на подарунок або частування. Адже це нормально. Я хоч і вчитель, але не можу підібрати правильні аргументи, щоб донести своїм дітям, чому я працюю нянею, а не дивлюся за своїм онуком.
Звичайно, що в майбутньому, коли мій онук підросте, якщо буде потрібна моя допомога, то я готова це робити, буду навчати його і читати, і писати, але поки у мене є можливість працювати, я б не хотіла її втрачати. Можливо їм квитанції показати, які я сьогодні оплатила, можливо, тоді вони все зрозуміють і не стануть мене дорікати? Як вважаєте?
Я думаю, що це мій останній аргумент, бо бачу, що вони скоро мене зненавидять.
