Нещодавно нам зателефонувала сваха та запросила на її день народження до ресторану. Чесно сказати, я не надто горіла бажанням іти туди.
Справа в тому, що наш син одружився з дуже багатою дівчиною. У її батька своя компанія, великий будинок і кілька нових машин.
Оскільки це був не ювілей, я вирішила, що тисячі гривень на подарунок вистачить по 500 гривень із особи.
Коли ми увійшли до ресторану, я була шокована. У мене мало не відпала щелепа — все виглядало так, ніби ми на прийомі у короля. Розкішна кухня, кришталеві келихи. А які страви нам подали — чого там не було! Ми з чоловіком подарували конверт із грошима, коробку цукерок та квіти. Вийшло цілком пристойно.
Але ми не затримувалися. Нам було якось ніяково серед цих заможних людей. До того ж син, мабуть, соромився нас — жодного разу не підійшов, не сказав ні слова. Тому незабаром ми поїхали додому.
Наступного ранку мене розбудив дзвінок сина.
— Як ви могли так мене зганьбити? Тисячу гривень! Ви взагалі бачили, хто там був?
— Але ж це солідна сума!
- Солідна? Один салат у тому ресторані стільки коштує! Краще взагалі б не приходили. Тепер з мене сміятимуться. Важко було сказати? Я додав би!
Мені стало дуже прикро після цієї розмови. Невже зараз цінується тільки гроші?
