Чесно зізнатися, я ніколи в житті не вірила, що можна виграти в лотерею, хоч і сподівалася на це не раз. Раніше часто купувала квитки, і весь час чогось не вистачало для перемоги. Купувала я квитки завжди у популярну лотерею, але все марно. Гаразд, закинула я цю справу, адже все це марно, нічому вже не вірила. Але мова зараз навіть не про те.
У мене є зять. Дуже жадібний чоловік і дочку до цього привчає. Працювати він особливо не хоче, тому вся його робота – це якісь невеликі підробітки, щоб не бути прив’язаним до постійної роботи. Я кажу йому: «На пенсії тобі будуть копійки платити, адже ти офіційно ніде влаштуватися не можеш». А він стверджує, що не доживе до пенсії, тому йому все одно, а на підробітках грошей побільше буде. І дочка моя така ж: тільки молодшому онукові 2 роки виповнилося, вона тут же другу дитину вже чекає, щоб довше в декреті посидіти, не працювати. І ось у мене вже два онука. Держава платить невеликі гроші, але вони якось живуть.
А взагалі, мені все одно, як вони живуть: вони дорослі, дітей зуміли народити, нехай думають самі їм раду і своїй сім’ї. Я онукам тільки подарунки на свята дарую, але їх сім’ю грошима не особливо засипаю – батько є, нехай він думає, де і як заробляти. Дочка постійно скаржиться, що грошей не вистачає, але я ж самотня пенсіонерка, як я їм допоможу? А недавно у мене був день народження, діти прийшли на свято і подарували мені тільки одну лотерейку. Зять купив. Я потім про лотерейку навіть забула, але мені прийшла СМСка, що я виграла 25 тисяч гривень Я очам своїм не повірила.
Я дуже зраділа, адже моя мрія була – купити хорошу швейну машинку, але не могла собі дозволити. Дзвоню доньці, щоб поділитися радістю. Вона сама ошелешена такою новиною – скільки б вони лотерей не купували, поки їм теж не щастило, а саме мій подарунок виявився виграшним. Але привітала мене від душі. Зате ввечері зателефонував зять і щось бурмоче собі невиразно під ніс. Я йому: «Що? Говори чіткіше!» Він такий: «Та онуки у вас взагалі-то є, ви не забули? Ми витратилися на лотерейку, ви могли б хоч частину якусь із грошей дітям дати, а якщо по справедливості – так всі гроші. Нашо вам стільки в ваші роки? Онуки, напевно, важливіше ніж ваша машинка. Ну що ви будете на ній шити? Вечірні сукні для себе?» Я спочатку аж дар мови втратила від обурення. Потім сказала: «Знайди собі нормальну роботу, чоловіче!» і відключила телефон.
Вчора дзвонила дочка і скаржилася, мовляв, пересварилася через цей виграш з чоловіком, йому ці легкі гроші спокою не дають. Може, все ж даси половину? Я навідріз відмовилася. Дочка теж образилася і кинула трубку. Але я й собі обурилася на них: це ж, по суті, мої гроші, і я ними можу розпоряджатися як сама захочу! Ну, хіба я не права? Там гроші на іграшки та солодощі розійдуться, а так я можу і онукам різних нарядів нашити. Я ні в кого не забрала ці гроші, і все ж десь у глибині душі мене совість гризе. Але все ж – дочка зі своєю сім’єю має потреби, причому їм іноді мій колишній чоловік, рідний батько моєї дочки, грошики підкидає. Ось за що вони так зі мною? Я поки гроші ще не витратила ні на що, жодної копійки з них не взяла, думаю, що робити.
