Він повинен був стати Єдиним.
Тим, хто стане на одне коліно, хто закричить від радості, побачивши ті дві рожеві смужки, хто допоможе мені загасити свічки на мій 80-й день народження.
Він повинен був стати Єдиним, поки я його не втратила.
Спочатку було боляче. Дуже боляче. У мене було дуже багато безсонних ночей, коли я лежала посеред ліжка на зім’ятому простирадлі та мокрій від сліз подушці. Я відчувала, що це ніколи не припиниться, я сумнівалася, що недаремно пішла від нього, я картала себе, що погано старалася.
Але потім, в один прекрасний день я зрозуміла, що я буду в порядку. І не просто в порядку, а кращою, ніж я була раніше. Я буду вільною. Буду, нарешті, жити життям, яким хочу.
Все тому, що одного разу я зрозуміла, що не кожен, кого ви втрачаєте – це втрата. І не кожного, кого ви знаходите, варто утримувати.
Люди приходять в наше життя з якоїсь причини, з якоюсь метою. Вони дають нам уроки, приносять щастя або смуток, відкривають нам на щось очі, допомагають пізнати себе і чого ми хочемо.
Іноді люди і йдуть з нашого життя з якоїсь причини й з якоюсь метою. Вони йдуть, тому що вони вже завершили свою місію в нашому житті, тому що вже навчили нас тому, чому повинні були, і тепер нам пора йти далі. Ті люди, які приходять і йдуть, і не повинні залишатися.
Коли вони йдуть, це боляче. Ви відчуваєте себе спустошеними, ніби вони пішли від вас, залишивши без парасольки під проливним дощем, немов грюкнули дверима перед вашим обличчям. Вам здається, що вони забрали з собою ваше серце, ви відчуваєте себе покинутими, безнадійними та зруйнованими.
Ці почуття нормальні спочатку. Але через кілька тижнів або місяців вам пора зробити крок назад. Ви повинні усвідомити, що втративши таких людей, які вас ображали, які були необережні з вашим серцем, ви тільки виграли. Ви виграли свою свободу, радість, мир і спокій в душі.
Тому перестаньте поводити себе так, немов ви втрачаєте щось цінне, перестаньте давати йому / їй таку силу. Зберіться, складіть своє серце по шматочках і говорите собі щодня, що це не втрата, а перемога.
Так, ви могли багато втратити з їх відходом. Ви могли втратити спогади, спільні мрії про майбутнє, ранкові обійми. Ви могли втратити милі смс на ніч, статус стосунків у Фейсбуці, спокій від усвідомлення, що ви не одні.
Я теж все це втратила, коли втратила його. Я розумію, як це, коли ти лежиш ночами одна і тобі так самотньо, що важко дихати. Втрачати завжди боляче, я це знаю.
Але ось що. Я втратила і дещо інше.
Я втратила смс і телефонні дзвінки, які він ігнорував, холоднокровну маніпуляцію, почуття, що мені чогось не вистачає. Я втратила хворобливі докори, звинувачення, що я сама завжди винна, його байдуже ставлення, коли я плакала.
Я втратила людину, яка емоційно ображала мене.
І хоча це важко, це не втрата. Він прийшов у моє життя і дав мені урок. І за це я вдячна. Я вдячна за той недовгий час, коли ми були щасливі, і що він показав мені, наскільки сильною я можу бути.
Але втратити його – це добре. Це навіть краще, ніж добре. Тому що, втративши його, я знайшла себе. Я знову знайшла свої мрії.
Якщо у вас такі ж почуття, якщо ви нарешті відпустили щось настільки марне і руйнівне для вас, і звинувачуєте себе в чомусь – не варто. Вони більше не варті вашої енергії та ваших сліз. Вони більше нічого для вас не варті.
Можливо, ви й втратили їх, але ви виграли набагато більше. Ви виграли, повернули собі своє життя.
