– Чому чоловіка з хати женеш?! – обурилася свекруха. – Не маєш права!
– Я нікого не жену, – спокійно відповіла Ольга. – Я просто запропонувала Олексію тимчасово пожити десь, поки ми з ним у сварці.
Свекруха замовкла, і пильно подивилася на неї. Як завжди, погляд у неї був колючим, недобрим.
– Ага! – пирхнула вона. – Тобто, тепер мені доведеться разом із сином вудки змотувати?
“А було б не погано”, – втомлено подумала Ольга. Вона ледве стрималася, щоб не сказати про це вголос, Ніна Петрівна все більше розпалювалася:
– Ну ні, невісточко! Знайшла недолугих, – вона коротко засміялася. – Ми підемо, а ти замки поміняєш, і не пустиш нас на поріг?
“А непогана ідея”, – промайнуло в голові в Ольги, і вона навіть мимоволі посміхнулася. Свекруха це помітила і прийняла серйозно.
– Ні, люба! – верескнула вона. – Не пройде у тебе цей номер! Ми з Льошкою маємо повне право тут жити!
– Вас ніхто не жене, Ніно Петрівно, – озвалася Ольга. – Хоча, якщо ви відчуваєте, що ми з вами не обійдемося без сварок, звісно, можете йти разом із сином у своє рідне житло.
Свекруха широко відкрила рота, і Ольга приготувалася до лайки та образ. Але Ніна Петрівна раптом передумала кричати.
– Так, звичайно, – ображено пробурчала вона. – Ми приймаки, а вона господарка тут…
Втомившись від чергової вистави, що розігрується свекрухою, в Ольги урвався терпець.
– Ніно Петрівно! – Вигукнула жінка. – Ви що, правда, не розумієте, що я запропонувала Олексію такий вихід, щоб зберегти нашу сім’ю? Поживши окремо, ми зробимо відповідні висновки, та…
– Та ти збожеволіла?! – від гніву, тонкі губи свекрухи побіліли. – Ми що, кошенята, щоб нас викидати з дому? Олексій тут зареєстрований! І ти нічого з цим не вдієш! Хоча… Якщо ти й далі так поводитимешся з ним, він від тебе сам піде. Повір, йому є куди йти!
Не говорячи більше ні слова, свекруха вийшла з вітальні. А Ользі раптом захотілося вийти надвір, погода, після недавнього дощу, була чудовою, і жінка попрямувала в парк. Їй було необхідно розвіятися, привести думки до ладу, і багато про що подумати.
…Ольга та Олексій познайомилися в університеті, коли обидва навчалися на другому курсі. Прозустрічавшись понад рік, вони, зрештою, вирішили узаконити свої стосунки.
Спочатку юне подружжя жило в гуртожитку, а потім перебралися у двокімнатну квартиру, яка дісталася Ользі від батьків.
Відносини Ольги зі свекрухою не склалися з самого початку, тому вона була дуже рада, що вони з чоловіком живуть окремо. Втім, Ніна Петрівна була у них досить часто, і при цьому вони з невісткою часом сварилися.
З чоловіком в Ольги стосунки були досить рівні, ось тільки останні два роки вони зовсім не мали близькості. Спочатку жінка думала, що в Олексія хтось з’явився на боці, проте чоловік, зважаючи на все, був їй вірний.
Незабаром вона, на жаль, дізналася, що в Олексія, такого палкого і пристрасного в молоді роки, зараз з’явилися проблеми. На вимогу дружини він звернувся до лікаря, та пройшов терапію, але результат був дуже скромним.
Найцікавіше, що ситуація, що склалася, цілком його влаштовувала, а от Ользі було важко… Зокрема, через це вони й сварилися.
Місяць тому Олексію зателефонувала мати й повідомила, що її молодша сестра, після тривалої хвороби, відійшла в інший світ.
У неї залишалася дочка Яна, яка доводилася Ніні Петрівні ще й похресницею. Так вийшло, що молода жінка із синами-дошкільнятами залишилася без житла, тож Ніна Петрівна запросила їх до себе.
А ще через тиждень свекруха з’явилася на порозі Ольжиної квартири. В одній руці вона несла велику сумку, а в іншій – об’ємну валізу.
– Поживу поки що у вас, – важко опускаючись на запропонований сином стілець, сказала вона.
– Що трапилося? – Запитала Ольга.
Навіть не подивившись у її бік, свекруха спрямувала погляд на сина, і сказала:
– Хлопчики кричать і бісяться, як сто індіанців. Неможливо перебувати з ними поруч, з моїм серцем… Та й тісно. Тож довелося до вас. Нема куди більше! – посміхнулася вона.
Олексій та Ольга переглянулися.
– Звичайно, ми вам дамо притулок, – промовила Ольга.
– Але чому ти не подзвонила, мамо? – спитав здивований Олексій. – Я б сам тебе привіз.
– А я схотіла сюрпризом! Ти ж любиш сюрпризи, синку!
Як Ольга й очікувала, ужитися вони зі свекрухою не змогли. Мало того, із чоловіком вони почали сваритися частіше. Ніна Петрівна не тільки завжди займала бік сина, а й наче підбивала його на черговий скандал.
Якось Ольга затрималася на корпоративі, про що вона вчасно попередила родичів. Проте вдома Олексій, чого з ним ніколи не було, дорікнув їй в невірності, після чого вони сильно посварилися, і Ольга запропонувала йому пожити окремо. Після цього в неї й відбулася та неприємна розмова зі свекрухою.
Усі побутові питання вирішувала Ольга, свекруха їй не допомагала, а чоловік на будь-яке прохання тільки бурчав:
– Я працюю і приношу гроші в будинок. Тобі цього хіба мало?
– Я теж працюю, – відповіла Ольга. — Але від другої зміни мене це чомусь не звільняє.
– Ти хочеш, щоб я замість тебе готував, прав, прибирав і виконував решту бабської роботи? – сердився чоловік.
– Тобі що, так складно обполоснути два кухлі після вечері? – вставляла й тут свої п’ять копійок Ніна Петрівна.
– Мені не треба, щоб ти виконував усю бабську роботу, – говорила Ольга, ігноруючи випад свекрухи. – Але хоч якусь підтримку від тебе мені хотілося б отримувати.
– Оце так, – хитала головою Ніна Петрівна. – Тобто те, що чоловік працює і не гуляє від тебе, цього не достатньо? Невдячна ти! Не цінуєш те, що маєш!
У вересневому парку було тихо і спокійно, Ольга затишно влаштувалася на лавці, та трохи заспокоїлася. Добре обдумавши ситуацію, вона ухвалила тверде рішення, вона обов’язково поставить свекруху та чоловіка на місце.
“Тепер все буде по-іншому”, – твердо вирішила вона.
До кінця тижня Ольга практично не розмовляла із чоловіком та свекрухою, а чергову суботу вона вирішила повністю присвятити собі.
Списавшись у месенджері з університетською подругою, Ольга запросила її пообідати разом у кафе. Потім жінки вирушили в парк годувати птахів, а потім пішли в кіно.
Протягом дня в Ольги кілька разів дзвонив телефон, але вона не звертала на нього уваги, додому жінка повернулася лише ввечері.
– О, з’явилася, – посміхнулася свекруха.
– Ти де була? – спитав Олексій, спідлоба дивлячись на дружину. – І чому не береш слухавку?
– Зустрічалася з подругою, – спокійно відповіла Ольга.
– Ну ось! Вдома купа справ, а вона розважатися ходить! – зітхнула свекруха. – А вдома нічого не зроблено, чоловік голодний! Гарна дружина, нема чого сказати!
– Що означає, голодний? – спитала Ольга, перевівши погляд із чоловіка на Ніну Петрівну. – Ви не знаєте де кухня?
– Я вже казав тобі не раз, що бабськими справами не збираюся займатися! – Підвищив голос Олексій. – Готування є твоїм прямим обов’язком!
– Добре, а як, щодо твоїх прямих обов’язків? – глузливо примружилася Ольга.
Чоловік, чудово розуміючи, про що вона говорить, раптом густо почервонів і здувся, матері він про свою «проблему» нічого не говорив. Напевно, на цьому їхня суперечка б і закінчилася, але тут знову встряла свекруха:
– Про які обов’язки йдеться?! Льоша працює і заробляє втричі більше за тебе! Тож мовчала б!
– Гаразд, мам, – раптом сказав Олексій, – годі вже.
– Ні, не вистачить! – злетіла свекруха. – Ось де вона вешталася цілий день?
– Не ваша справа! – Підвищила голос Ольга. – Свій законний вихідний я проводжу так, як я вважаю за потрібне. Дайте мені спокій!
Свекруха обурювалася ще трохи, але незабаром стихла, і решта вечора пройшла спокійно.
Вночі Ольга прокинулася ніби від якогось поштовху, чоловіка поряд не було. Жінці захотілося пити, і вона пішла на кухню. За зачиненими дверима вона почула приглушений голос свекрухи.
– Я тобі вже стільки років, недолугому тлумачу! – обурено гуділа Ніна Петрівна. – Ну, не пара вона тобі, не пара! Ось Оленка – вона пара! Давай я вас зведу? Вона хороша та слухняна, не те, що ця! У неї квартира своя є!
Передумавши заходити на кухню, Ольга вирішила залишитись і послухати.
– Мамо… – спробував заперечувати Олексій.
– Не мамкай! – фиркнула свекруха. – Поки ти ні куєш, ні мелеш, вона гуляє і нехтує своїми обов’язками. Ти впевнений, що твоя Ольга з подругою зустрічалася? А раптом у неї хтось з’явився? Ти не боїшся, що вона вкаже тобі за поріг, і тоді прощавай, квартира?
– Мамо, ну годі вже, – сонним голосом промовив Олексій.
– На ту квартиру не розраховуй, якщо що! Там Яна живе!
Олексій пробурмотів щось невиразне, а свекруха категорично сказала:
– Я не вічна, синку! З моїм серцем… Якщо ти продовжуватимеш бути бездіяльним, залишишся взагалі без нічого! Давай зведу тебе з Оленкою? Ти ж знаєш, вона давно цікавиться тобою. Мені здавалося, вона теж тобі цікава.
«Отакої! Ось це поворот!» – промайнуло в голові в Ольги. – “Схоже, у мого чоловіка намічається роман?”
Вона хотіла було ввійти на кухню, застати їх зненацька, і розставити всі крапки над «i», але передумала, та й закочувати скандал посеред ночі їй не хотілося.
Проте почуте змусило її серйозно замислитися.
«Схоже, настав час мені кардинально змінити своє життя», – вирішила вона, повернувшись у спальню.
За кілька днів Ольгу направили у відрядження в сусіднє місто на тиждень. Вона виїжджала з легким серцем, не в останню чергу тому, що далеко від родичів у неї була можливість подумати, та все зважити.
Користуючись її відсутністю, свекруха розпочала бурхливу діяльність. Не гаючи часу, через два дні після від’їзду Ольги, вона влаштувала Олексію побачення з дівчиною своєї мрії.
– Не проґав її! – Наказувала мати. – Інакше після розлучення тобі доведеться блукати по орендованих квартирах!
Побачення вдалося на славу, і “закохані” домовилися ще зустрітися. Ольгу чекали лише до кінця тижня, тож спокійний та розслаблений Олексій запросив Олену додому на чай. Там гостю радісно зустріла усміхнена Ніна Петрівна.
Тим часом Ольга, успішно закінчивши всі справи, повернулася додому раніше, ніж планувала. Відчинивши двері своїм ключем, вона побачила незнайомі жіночі кеди, не встигла Ольга здивуватися, як з вітальні долинув лункий голос свекрухи:
– Звісно, Оленко, створення сім’ї – серйозний крок. Але ви, в принципі, знаєте один одного вже давно, так що вам лишилося тільки…
– Дочекатися нашого розлучення! – закінчила її думку Ольга, що увійшла у вітальню.
Обличчя свекрухи та чоловіка витяглися. Сидячи біля Олексія, гарненька дівчина з товстою косою ахнула, і густо почервоніла.
Насолодившись сценою, що розігрується, Ольга з посмішкою сказала:
– Заяву подам сама. Завтра ж!
Повернувшись до Олени, Ольга м’яко запитала:
– Ви вже допили чай?
– Так, – тихо відповіла дівчина.
І раптом вона спалахнула:
– Я… Я зараз піду!
Вона швидко зібралася, і майже вибігла з помешкання. Олексій почервонів, але зірвався з дивана, накинув на себе куртку, і стрімголов вискочив за нею.
Підійшовши до свекрухи, що залишилася сидіти за столом, Ольга тихо, але виразно сказала:
– Я дуже сподіваюся, що ви сьогодні ж заберетеся з моєї квартири.
– Так, я піду! – обізвалась Ніна Петрівна. – І Олексій теж від тебе йде! Ти йому проїла всі печінки! Він на дух тебе не терпить!
– Я це вже зрозуміла, – посміхнулася Ольга. – Ну, що ж… Ось бог, а ось поріг.
Незабаром подружжя розлучилося, а через чотири місяці Ольга, на свій подив, побачила Олексія, який сидів на лавці біля її під’їзду.
Підійшовши до нього, вона спитала:
– Що трапилося? Ти не заблукав?
– Та багато чого, – він підвів на неї очі, й спробував усміхнутися. – Може, зайдемо?
– Та тут нікого немає, кажи.
– Багато чого сталося, – зам’явся Олексій, ніби не знаючи, з чого почати.
– Ну, а навіщо ти прийшов? – сказала Ольга, сідаючи поряд.
Після невеликої паузи колишній чоловік пробурмотів:
– Мами більше немає… Серце…
– Співчуваю.
– А Олена мене послала! – з надривом промовив він.
– В крамницю?
– Туди, куди люди не ходять… – пирхнув колишній чоловік. – Добра і слухняна… Скромниця… Дітей вона захотіла… А мені куди вони на старість?
– Ну, а від мене ти що хочеш? – спитала Ольга, мимохідь глянувши на наручний годинник.
– Хочу …
Олексій знову зам’явся, зітхнув і продовжив:
– Що ми з тобою, погано жили? Почнімо все спочатку? Га? Оль?
Жінка відповіла не одразу.
– Олексію, – нарешті сказала вона.
– Так?
– Забудь, будь ласка, цю адресу! – відрізала Ольга і встала. – Ми більше не існуємо один для одного. Ти був “героєм” під маминою спідницею, а тепер що, втративши можливість отримувати, та виконувати її накази – здувся?
Йди до Олени, благай її взяти тебе під своє крильце – мені такого щастя не потрібно! Все, Олексію, твій потяг рушив, прощавай, мій хороший…
