Іноді варто відступити… І пошукати інші рішення.
Уотлз ще 100 тому написав: марно ловити лосося в озері, якщо там немає лосося. Навіть якщо у Вас чудові снасті та навички — все одно нічого не зловите.
І вирощувати щось у безплідних землях не варто — є родючі ґрунти.
І намагатися збудувати стосунки з людьми, яким ми не потрібні — теж не варто.
Іноді людина це розуміє, але вона вже доклала так багато зусиль, витратила так багато часу, снасті купила дорогі, пісок поливала — що вона ніби «прилипла» до ситуації.
І боїться піти – ситуація невдачі стала звичною.
Щоранку треба збиратися на погану роботу, до озера, де немає риби. Дзвонити і писати тому, кому ми не потрібні, і нам ясно це дали зрозуміти. Натискати на газ машини, що забуксувала, в якої давно акумулятор сів — раптом поїде! Чи не поїде.
Треба або звертатися за допомогою, за буксируванням; або зовсім змотати вудки і піти шукати інше водоймище.
І іншу людину.
Запас часу обмежений; життя не вічне.
І можна, напевно, шляхом неймовірних зусиль домогтися бажаного, присвятивши цьому життя — виростити жалюгідні квіти на піску або машину руками виштовхати.
Заради чого?
Іноді треба піти та пошукати інші шляхи, інші дороги, озера та землі.
І інших людей — їх кілька мільярдів.
І комусь ми точно будемо потрібні!
