Не суди і не судимий будеш!
Але ми судимо. Судимо, спираючись на шматки побаченого, не знаючи суті. Додумуємо цю суть спираючись на свою картину світу і досвід. Негативний досвід!
Охаємо і бризкаємо отрутою, коли десятирічний син сидить в маршрутці при стоячій поруч мамі!
Хитаємо головою, коли дівчина доглядає за своїм хлопцем, або не відповідає на його залицяння. Тут же міркуємо про їхні стосунки і впевнено заявляємо, які вони погані.
Нарікаємо, заламуючи руки, коли мати дорослому сорокарічному дитяті «втирає носа» і міцніше зав’язує шарф. І цей здоровань в наших очах тут же стає інфантильним муфлоном, не заслуговуючи поваги, що знущається над матір’ю.
Більш активні навіть радять, жаліти починають, не підозрюючи, що може це єдина можливість у матері цього дорослого, солідного, чудового і турботливого сина відчути себе матір’ю. Адже саме в той момент, коли вона, затягуючи йому шарф і витираючи, як в дитинстві ніс, знову відчуває себе потрібною.
А що стоїть в маршрутці жінка, захищає свою дитину. Має право! Це її вибір стояти або сидіти! Це її бажання! І вас це не стосується! Це їх місце! І тільки їм вирішувати, хто на ньому розміститься! Не потрібно так переживати про його чоловічі характеристики! Самі розберуться! Ви не знаєте, ким буде цей хлопчик через десять або тридцять років! І навіть якщо він виросте мудаком, це не ваша відповідальність, не рвіть нерви.
Та й взагалі, а може він хворий? Ні, не думали, перед тим як вирушати в злісні судження?
Сьогодні, коли я купувала величезний кавун, дві жінки, мало не плачучи, кинулися мені радити любити себе, жаліти і обговорили мого чоловіка на тему «Як не соромно ?!». Я мовчки посміхалася….
Ми не вникаємо в суть, бачачи тільки картинку. На кожну картинку у нас є свій шаблон, побудований на своєму негативному досвіді! Саме його ми і намагаємося натягнути на інших…
Але у інших можуть бути інші сенси, інші мотиви та інші взаємини! Чуже життя – темний ліс! – каже народна мудрість! Саме тому не судіть і не судимі будете …
© Василіса Савицька
