За день до весілля підслухала розмову нареченого по телефону. І на весіллі влаштувала таке, що всі гості були приголомшені

— Христинка, я не можу повірити! Невже я завтра заміж виходжу! Це просто неймовірно!

— Так, неймовірно, — сміючись, відповідала подрузі Христина. — Хто в школі казав, що ніколи заміж не вийде! Не ти? А сама мало не вперед усіх зібралася. Ось що кохання з нами робить.

Дівчата обійнялися зі відчуттям того, що попереду тільки щастя! Величезне, як планета Земля… Подруга приїхала напередодні прекрасної події до Аліси.

Дівчата товаришували зі школи, їхня дружба була міцна. І зараз, коли йшли останні приготування до урочистості, хотіла їй допомогти. Сукня, яку щойно привезли з салону, де підшивали під фігуру Алі, була чарівною.

Христина із заздрістю дивилася на цю красу і трохи заздрила подрузі. І було чому заздрити. Аліса, незважаючи на свій молодий вік (їй заледве виповнилося 19 років), виходила заміж за дуже вродливого й дорослого чоловіка. Це був не хлопчисько якийсь, який не має ні професії, ні грошей, ні житла.

Вадиму було вже тридцять п’ять, і цей шлюб у нього був не першим. Але Алісу нічого не зупиняло. Її майбутній чоловік нагадував усім, хто на нього дивився, якогось іноземного актора, такого собі Джеймса Бонда.

Високий м’язистий, вкритий рівною темною засмагою, з відкритою білозубою посмішкою, Вадим у всіх викликав тільки захоплення. А ще Христина заздрила тому, що в неї, на відміну від подруги, ніколи не буде такого шикарного весілля. І сукні такої не буде ніколи. Вона була зі звичайної не дуже заможної родини.

Батьки ж Алі володіли готельним бізнесом, який успішно розвивався вже багато років. Їхні готелі розташовувалися практично по всій країні. Вадим, за розповідями Аліси, теж був бізнесменом, але набагато скромнішим, ніж її батьки. І зараз, вливаючись у багату сімейну імперію, він набував багато чого.

Але дівчина навіть думки не допускала про те, що той може одружитися з нею за розрахунком. Якось вони заговорили про це з Христиною.

Аліса образилася і сказала подрузі:

— А що я хіба не гідна того, щоб у мене просто так закохатися, без усяких далекосяжних планів? Хіба я не красива, не розумна, не вихована? Хіба я не зможу кохати свого чоловіка віддано?

У Христини були інші думки з цього приводу. Вона не стала говорити Алі про те, що зараз дуже багато шахраїв. І їм байдуже, красива ти, розумна ти чи ні… Головне — це наявність грошей, і чималих. Добре, якщо вона помилялася щодо Вадима. Все-таки, вона дуже любила свою подругу. І не хотіла б для неї такої долі.

Аліса ще раз глянула на свою шикарну весільну сукню і з жалем сховала її в шафу. Не можна, щоб наречений завчасно побачив таку красу. А Вадим мав уже з хвилини на хвилину під’їхати.

Виглянувши у вікно, вона побачила, як машина нареченого в’їжджає у двір їхнього величезного заміського будинку. Алі не терпілося обійняти і поцілувати майбутнього чоловіка. Вона так скучила за цілий день!

— Посидь, я зараз повернуся, — сказала вона Христині і втекла геть.

Дівчина, наче на крилах, спустилася сходами і вийшла на подвір’я через бічні двері, які вели в сад. Їй дуже хотілося зробити коханому сюрприз. Вискочити з-за кущів і кинутися йому на шию.

Вадим сидів у машині й розмовляв телефоном. Алю він, звісно, не бачив, бо вона сховалася за розлогою ялинкою. Вона почула, що наречений нервував, говорив напівголосно, поспішав.

— Дивно, — подумала вона і почала прислухатися.

— Ну що ти… Ну навіщо ти так говориш? Ти ж все розумієш. Потрібно так зробити. Ми ж із тобою давно все обговорили. Навіщо знову повертатися до цього питання? Так, тобі важко, я розумію. Але що ж робити? У нас немає іншого виходу. Ні. Ми його шукали.

Вадим замовк на кілька хвилин, імовірно, слухав свого співрозмовника. Аліса так і стояла із застиглою на обличчі безглуздою посмішкою. Вона ще продовжувала вірити в те, що коханий обговорює якийсь робочий момент.

Але що далі, то виразніше до неї став доходити сенс слів Вадима. Тримаючи телефон біля вуха, чоловік вийшов із машини, підійшов ближче до кута, щоб його не видно було з дому. Аліса шарахнулася в кущі. Він мало її не побачив!

— Я теж, теж тебе дуже кохаю, Іринка! І доньку нашу Катеринку люблю. До речі, передай їй вітанння від мене і скажи, що тато дуже скоро приїде в гості. Ви — моє щастя. Єдине. Іншого мені не треба! Потерпіть, скоро ми знову будемо всі разом!

Не розуміючи, що робить, у шоці від почутого Аліса побігла назад у будинок. Забігши до своєї кімнати, кинулася в обійми Христини й заридала.

— Що сталося, Алісо? — подруга розгубилася. — Хто тебе образив?

Але та нічого не відповідала, лише гірко плакала. А потім різко замовкла, витерла сльози й вимовила фразу, яка здивувала Христину не менше, ніж цей раптовий напад ридань.

— Ну, нічого, подивимося, на чиїй вулиці буде свято. Іди, Христино, додому. Завтра все дізнаєшся.

Вадим був дуже стурбований, побачивши заплаканою свою наречену. «Нічого, так буває. Наречені часто плачуть перед весіллям», — сказала йому майбутня теща. Її саму анітрохи цей факт чомусь не стурбував.

Увечері Аліса спустилася до кабінету батька і запитала, в якому разі її чоловік не отримає грошей при розлученні.

— Доню, у чому річ? Може, ти сумніваєшся. Давай скасуємо все під три чорти. Хоча… Стільки людей запрошено, стільки грошей витрачено на всю цю метушню.

— Нічого скасовувати не будемо. Просто скажи, що написано в шлюбному договорі?

— Ну для того, щоб твій чоловік претендував на частину спільного майна, ви маєте прожити у шлюбі не менше двох років. Та тільки я Вадиму вже обіцяв допомогти з інвестиціями найближчим часом. Такий у нас був договір. Потрібні фінансові надходження, і чималі. Ну я йому сказав, що після весілля повернемося до цього питання.

— Я тебе зрозуміла, тату. Мені більше нічого не треба.

Аліса готувала зраднику сюрприз. Вона була пригнічена, біль від обману стискав серце. Але дівчина була дочкою свого батька. Ніхто не сміє ображати її безкарно. Ніхто!

Весілля. Численні гості веселилися від душі, радіючи за молодих. Яка гарна пара! — тільки й було чути з усіх боків. Наречена була дивно бліда і сумна.

За весь день вона не сказала Вадиму і двох слів. Той губився в здогадках. Але все списав на хвилювання і втому. Все-таки весілля — така подія!

І ось оголосили сюрприз від нареченого. Вадим підготував як подарунок для своєї нареченої, а тепер уже й дружини, виступ її улюбленого співака.

Він запросив Алісу на танець. Молодята мовчки танцювали, слухаючи чудову пісню.

— Що з тобою, кохана? Ти втомилася? Я зовсім тебе не впізнаю. Може, нам варто кинути всіх і втекти звідси?

Аліса лише глянула на нього холодним поглядом і промовчала. Коли оголосили про сюрприз для нареченого від нареченої, Аліса не поворухнулася. Лише тільки щоки почервоніли.

— Уся увага на екран, будь ласка, — вимовила тамада.

Те, що сталося далі, довго згадуватимуть усі, хто був на цьому весіллі! На екрані йшли чергою дуже теплі й ніжні фотографії колишньої сім’ї Вадима. Ці фото Аліса качала всю ніч з усіх соцмереж, які були їй доступні.

Грала пронизлива музика. Ось Вадим із Ариною у весільному танці. Ось вони вже втрьох із донькою. Ось щаслива сім’я в парку, серед квітів і зелені.

Ось вони всі разом десь на відпочинку на морському узбережжі. Ось крупним планом — закохані дивляться одне на одного.Кадр зупинився. Музика замовкла. Пішов голос Вадима, який записала вчора одна з камер, розташованих уздовж будинку.

«Я теж, теж тебе дуже кохаю, Іринко! І доньку нашу люблю. До речі, передай їй привітнаня від мене і скажи, що тато дуже скоро приїде в гості. Ви — моє щастя. Єдине. Іншого мені не треба! Потерпіть, скоро ми знову будемо всі разом!»

Екран згас. У залі ресторану з тисячами запрошених гостей запанувала тиша.

Аліса взяла мікрофон.

– Ніякі гроші не варті того, щоб руйнувати сім’ю. Зраджувати й обманювати коханих і люблячих. Жодні! Повертайся до них, Вадиме. Тепер ти й справді дуже скоро будеш із ними разом. Разом зі своєю справжньою сім’єю. А наш із тобою шлюб я анулюю! І я знайду свого. Справжнього. А не підробку. Мені сурогат не потрібен!