Ніколи б не подумала, що моя свекруха на таке здатна. Почну з того, що після весілля ми з чоловіком рішуче заявили, що житимемо окремо, хоча його мама запрошувала нас до себе жити.
Ми винайняли двокімнатну квартиру, і зажили в мирі та злагоді своєю родиною. Спочатку нам допомагали мої батьки, бо ми розраховувалися з боргами за весілля. Зі свекрухою у мене завжди були добрі стосунки, можна сказати, що ми були подругами.
Хоча в гості вона приходила до нас рідко, але ми з нею часто зідзвонювалися. Так ми жили доти, доки я не дізналася, що в положенні. Усі зраділи такій новині, бо дитина була бажаною.
Свекруха, коли дізналася, що я при надії, то чомусь суворо заборонила мені ходити на роботу, і мій чоловік її підтримав. Так, як я почувалася не дуже добре, то вирішила прислухатися до поради моїх рідних.
Я розрахувалася з роботи, й почала сидіти вдома. Краще б я цього не робила! Невдовзі я помітила, що чоловік сильно змінився. Коли він приходив з роботи, то завжди був якийсь нервовий, злий.
Спочатку я намагалася не звертати на це увагу, вирішила, що на роботі, щось сталося, проблеми напевно. З розпитуваннями до нього лізти не стала, якщо захоче, то сам усе розповість.
Так ми жили місяці зо два, але нічого не змінювалося, поведінка чоловіка тільки з кожним днем гіршала. Я зовсім нічого не розуміла, нервувала, переживала за нього, а він мовчав.
Вже звелася і, зрештою, не витримала, та вирішила поговорити з ним. Але те, що я почула, шокувало мене. На мої запитання, чому він такий нервовий і злий, він відповідав, що я маю сама знати, але я нічого не розуміла.
І тут він раптом запитав мене, які у нас з його мамою стосунки. Звісно, я відповіла, що у нас все чудово. Я не могла зрозуміти, навіщо він мене про це запитав.
Після цієї розмови я всю ніч не спала, все думала. І вранці вирішила сходити до свекрухи в гості, й про все розпитати у неї, можливо вона в курсі всього, що відбувається.
Дісталася я до будинку свекрухи, і тільки зайшла до під’їзду, почула знайомі голоси. Це розмовляла моя свекруха зі своєю сусідкою.
Я вирішила послухати про що вони говорять, і судячи з того, що я почула, мова була про мене. Але свекруха не хвалила мене, а скаржилася, яка я погана, що сиджу на шиї у її сина, і нічого не роблю.
Мені стало цікаво, я вирішила ще трохи послухати, може все ж таки мені почулося. Але ні, мені не почулося, свекруха поливала мене брудом, казала, що я постійно п’ю, та гуляю ночами.
Я не могла зрозуміти, яка муха її укусила. У мене пропав дар мови від почутого, і я заплакала. У такому стані я вийшла до них, і поставила лише одне запитання:
– За що ви так зі мною? А потім розвернулася, і вибігла з під’їзду.
Так я проревіла весь день, а коли ввечері прийшов чоловік із роботи, я все йому розповіла, і сподівалася, що все налагодиться. Але, на жаль, він почав на мене кричати, звинувачував мене в тому, що я влаштувала матері скандал, і їй тепер погано.
З його слів, я ще й обзивала її різними непристойними словами. Я зовсім нічого не розуміла. Як же мені було погано та прикро! Виявляється, він повірив своїй мамі, а не мені!
Він мене навіть не слухав, а просто зібрав речі, та пішов до матері. Так я залишилася сама, та ще й в положенні. Я все сподіваюся, що чоловік одумається, і повернеться до мене. Але дарма!
Жити мені особливо нема на що, декретних у мене немає, бо не працювала. Навіть не знаю, що далі робити, як жити, навіть за квартиру платити нема чим. Нещодавно зателефонувала моя мама, я їй про все й розповіла.
Вони з батьком не гаяли часу, і відразу приїхали, та забрали мене до себе. А чоловік мій так поки й не дає про себе знати. Навіть вже й не знаю, чи потрібен мені взагалі такий чоловік, та батько для дитини. Що ви мені порадите?
