У тітки Раї розбився сервіз. Назовсім. Повністю. Весільний сервіз на дванадцять персон. До побачення, золоті смужки і штампики Made in Germany на звороті кожного предмета – дядько Котя впав з антресолей разом з коробкою.
– Ой, – тітка Рая навіть зацікавилася.
– Він же фарфоровий!Як ніби порцелянові не б’ються. Потім вона усвідомила трагедію, лежала в кріслі: «Миколо, валідолу!», дзвонила всім, і навіть мені, не дивлячись на міжмісто, і оплакувала свою молодість, що розлетілася на тисячу дрібних осколків:
– Нам його батьки подарували двадцять років тому. Ми його не чіпали, чекали особливого випадку, порцелянового, Господи прости, весілля. І що? Тато помер, у Колі вивих голеностопа, у мене тиск. І ніхто, зауваж, так жодного разу і не покористувався цими тарілками. Ідіоти.
Я задумалася. Чому ми зберігаємо сервізи, прикраси та яскраві емоції для особливого випадку? Навіщо ми бережемо ароматичні свічки для «спеціальної ночі», ховаємо сережки з діамантами в шкатулку, б’ємо дитину по руках, коли вона намагається «завчасно» стягнути зі столу ковбаску і притримуємо ніжні слова до Дня святого Валентина? Чим цей день, ця мить гірші за очікуваних? Чи точно «ще встигну»?
Майже всі дзвінки з палаючих веж-близнюків в Нью-Йорку містили зізнання в любові. Люди дзвонили своїм близьким, залишали записи на автовідповідачах. «Я. Люблю. Тебе» – сказати це виявилося найважливішим, що треба було встигнути зробити на Землі.
Реальність, якщо вірити енциклопедії, – це «існуюче в дійсності», та сама мить між минулим і майбутнім. Не треба відкладати про запас, ховати на антресолі, ховати до «коли-небудь» те, що тут і зараз може принести задоволення, радість і посмішку. Завтра – немає. Є тільки сьогодні, яке не менше унікальне, ніж 31 грудня або яке-небудь там 8 Березня.
Тому поспішаймо: Помиритися. Побачити океан. Пограти з сином, обійняти доньку, подарувати мамі ще один флакон «Шанель №5» – щоб користувалася не тільки у свята, а щодня. Треба встигнути. Прочитати. З’їсти суп з морського їжака або запечену сарану. Подивитися улюблений фільм і забути про брудний посуд у раковині. Купити тітці Раї новий сервіз і влаштувати грандіозну вечерю. Поквапитися сказати про свою любов – до того як підуть фінальні титри.
Автор: Наталія Радулова
