Марія рано залишилася сиротою і все життя сама давала собі раду. До того ж, дівчина мала фізичну ваду – одна нога була коротшою за іншу, то ж життя її легким ніяк назвати не можна було. Коли Марія зрозуміла, що чекає дитину, коханий кинув її і навіть не захотів знати, що з нею буде далі.
До того ж виявилося, що вона чекає двійню. Коли Марія народила своїх дівчаток–близнят, їй було вже під сорок років. Здоров’я її часто підводило, тому при всьому своєму бажанні вона б не впоралася сама з двома малюками, тим більше, одна з дівчаток народилася дуже слабенькою. Тому Марія вирішила залишити дівчинку, написавши відмову.
В селі Марія не залишилася, приїхала вона до своєї тітки, коли дівчинці було близько двох місяців, а так і залишилася там жити.
Дівчинка росла симпатичною і розумною. Вона була дуже товариська, добре вчилася в школі. Отримавши атестат, вступила до коледжу, який знаходився недалеко від будинку, щоб не залишати надовго свою матір, здоров’я якої з віком ставало все гірше, тітки на той момент вже не стало. Іринка намагалася підробляти, бо на мамину пенсію і її стипендію доводилося ледве-ледве зводити кінці з кінцями.
Якось її однокурсниця, сказала, що нібито Іринка вчора ввечері не захотіла з нею привітатися, коли та гуляла зі своїм хлопцем у парку. Іринка дуже здивувалася цьому і запевнила, що вона в цей час була на роботі.
Яке ж було її здивування, коли через кілька днів вона сама побачила в магазині дівчину, як дві краплі схожу на себе. Колір волосся, очей, навіть зачіски були однакові. Зустрівшись з поглядом з нею, Ірина зрозуміла, що і дівчині дивно бачити свого двійника.
Ірина зважилася підійти до неї, щоб познайомитися. Виявляється, дівчину звали Яринка, а народилися вони в один день. Дівчата стали частіше бачитися. Їм було просто і добре разом. Батьки Ярини знайомої були дуже заможні люди, а вчилася вона в університеті на престижному факультеті.
Одного разу Ярина прийшла в гості до Ірини. Марія просто втратила дар мови, коли вони увійшли в квартиру, вона ледве стрималася, щоб не впасти від такої несподіванки.
Марія відразу зрозуміла, що дівчина – її донька, яку вона залишила. Але відкрити правду у неї не вистачило сміливості, а також вона не знала, як сприйме цю новину дівчина, тому попросила дати телефон її матері. Залишившись в квартирі одна, вона зважилася зателефонувати.
У телефонній розмові вона розповіла жінці історію про народження дівчаток і про випадкове знайомство сестер. Подумавши, прийомні батьки вирішили, що в цій ситуації краще розповісти прийомній дочці правду.
Виявляється, вони після усиновлення дитини виїхали з міста, щоб приховати від дочки цю таємницю. Але за іронією долі опинилися саме в місті, в якому жила Марія з донькою.
Новина, яку довелося дізнатися обом дівчатам, ошелешила їх. І радість, і смуток, і складність все усвідомити – все змішалося. З часом дівчата повернуся до звичного життя, але вже з відчуттям того, що вони разом. Тепер у дівчаток було дві сім’ї. Прийомні батьки Ярини, як дуже заможні люди, допомогли Марії з лікуванням.
І як тут не повірити в долю, все, що має статися, обов’язково станеться, адже від долі не втечеш.
