Одна з відомих історій з життя Любомира Гузара стосується його простоти, доброти та вміння розуміти людей. Ця історія сталася ще в часи, коли він був Главою Української Греко-Католицької Церкви.
Одного разу до Любомира Гузара прийшла молода дівчина, яка була в глибокому розпачі. Її сім’я переживала важкі часи: батько втратив роботу, мати хворіла, а молодші брати і сестри потребували догляду. Дівчина не знала, як допомогти своїй родині і відчувала себе безсильною. Вона прийшла до Гузара, сподіваючись знайти відповіді і підтримку.
Любомир Гузар уважно вислухав її історію. Він подивився на неї своїм теплим, добрим поглядом і сказав: “Дитино, не падай духом. Бог не дає нам випробувань, яких ми не можемо витримати. Ти сильніша, ніж думаєш. Вір у себе і в свою родину. Пам’ятай, що кожен з нас може зробити більше, ніж нам здається”.
Після цього він запропонував дівчині простий, але дуже ефективний план. Він сказав їй, що кожного дня вона має зробити щось добре для своєї родини, навіть якщо це буде щось маленьке. Він пояснив, що добро, яке ми робимо, має здатність повертатися до нас у найбільш несподівані моменти.
Дівчина прислухалася до його поради. Вона почала кожного дня робити невеликі добрі вчинки: допомагала матері по господарству, підтримувала батька в пошуках роботи, доглядала за братами і сестрами. Через деякий час родина відчула зміни. Всі стали більш згуртованими, і навіть у найскладніших ситуаціях вони відчували підтримку один одного.
Ця історія про Любомира Гузара навчає нас, що навіть у найскладніші часи ми можемо знайти сили і підтримку, якщо будемо вірити в себе і робити добро. Вона також нагадує нам, що доброта і любов до ближнього можуть змінити наше життя і життя тих, хто поруч з нами.
