Одного ранку під вікнами будинку Ані зупинилася шикарна іномарка. З неї вийшов Ігор. У дорогому костюмі він виглядав зовсім інакше. Вона врятувала незнайомого чоловіка, а він виявився багатою людиною, яка захотіла віддячити Анні за її добрий вчинок
Колись Аня хотіла стати співачкою. А ще… Загалом, планів було дуже багато. Але коли вона вчилася в 11- му класі, не стало батька. Сім’я почала жити важко, грошей не вистачало. І здавши ЗНО на «добре», Аня вирушила… Ні, не підкорювати столицю. Пішла працювати на речовий ринок, щоб допомагати мамі годувати молодших братів.
За матеріалами “Твори добро”. Автор Ю. Бежина “Найкращий подарунок”
Ставши колись за прилавок, Аня все думала – ось зароблю грошей, кину все це, піду вчитися. Колись же має життя налагодитися?
Але якось життя било в одну точку, та все більше по голові. Аня вже декілька років торгувала на ринку, і все рідше згадуючи про свої плани на майбутнє. День пройшов і добре.
Брати виросли, обзавелися своїми сім’ями. Кинути б до біса цей ринок. Та куди йти без освіти, без стажу?
Тепер усі її жіночі мрії були про життя з добрим чоловіком, який, як вона вірила, обов’язково зустрінеться їй на шляху.
До цього, правда, не щастило. А інший, який обіцяв золоті гори, одного разу знайшов її заначку з грошима, прихопив всі без залишку і зник в невідомому напрямку.
Так і пливла за течією Аня, недавно відзначивши своє тридцятиріччя. І на мужиків вже не особливо задивлялася.
«Гади вони всі», – знову подумала Аня, дивлячись, як одного разу перед закриттям ринку повз її прилавок, хитаючись, ледве пересувається якийсь мужичок.
Причому, видно було, що тримається він на ногах ледве-ледве. А ще одягнений був в одному легкому светрі. А на вулиці початок березня! Вважай, ще зима. І чогось так шкода стало Ані цього бідолаху.
«Замерзне», – подумала вона і покликала його. Рішення прийшло саме собою. Взяла одну з зимових курток, якими вона торгувала і одягла на мужичка.
«Далеко тобі до дому?» – запитала його. Але той був у такому стані, що, напевно, й імені свого не пам’ятав.
… Коли вчорашній мужичок прокинувся, Аня вже давно була на ногах. Добре хоч, у неї сьогодні вихідний, не довелося гостя завчасно будити.
Вчора вона привела цього до себе додому. Як привела, на собі фактично притягла. Добре хоч, вона поруч жила.
Добре, що мама на тиждень до одного з братів поїхала – онуків побавити. А то б з глузду з’їхала.
Гість був помітно збентежений і своїм виглядом і тим, що виявився в чужій квартирі. Ігор, так його звали, розповів, що його, мабуть, пограбували в барі, коли він «злегка перебрав».
І виходить, якби не продавщиця Аня, звалився б він де-небудь в темному підворітті і до ранку зaмерз.
Дивлячись на нього, Аня раптом подумала. Відчувалося в ньому щось таке … чоловіче чи що.
Але Ігор, подякувавши їй за порятунок, пішов в тій самій куртці, яку йому подарувала Аня. А вона залишилася жити далі у своїй бабській самоті. Правда, недовго.
Через два дні Ігор повернувся. З букетом квітів. І запросив її в кіно. Несподівано для себе вона погодилася. Так потихеньку, непомітно вони стали зустрічатися.
Ігор мало про себе розповідав, говорив тільки, що працює в сфері, пов’язаній з водопроводом. Але Аня відчувала, що вона пропадає. Закохалася. Що тут поробиш?
Було помітно, що й Ігорю вона небайдужа. Їй здавалося, що він ось-ось запропонує вийти заміж. Хоча з моменту їх знайомства не минуло й місяця.
І він пропозицію зробив. Правда, Аня давно вже жила минулим, а не казкою, і ніяк не могла уявити, що це станеться саме так. І саме з нею.
Одного ранку під вікнами її будинку зупинилася шикарна іномарка. З неї вийшов Ігор. У дорогому костюмі він виглядав зовсім інакше.
«Виходь за мене заміж», – сказав він, ледь зайшовши на поріг. І простягнув шикарну каблучку. Таку шикарну, що слів не вистачить описати.
«А звідки у тебе гроші? – раптом засумнівалася Аня. – Мені здавалося, що ти водопровідник, з трубами працюєш … ».
«Ну, майже так, – посміхнувся Ігор. – Просто у мене є невеликий завод. І на ньому дійсно випускають труби для сантехніки та водопроводу».
Уже ввечері, коли Аня потихеньку почала приходити до себе, Ігор сказав: «Знаєш що, йди ти зі своєї роботи. Інакше я куплю ваш чортів ринок і сам тебе звільню».
P. S. До речі, після весілля Ігор, який виявився дуже небідною людиною, так і залишив в своєму шикарному гардеробі той самий дешевий «китайський» пуховик, завдяки якому він залишився живий.
Аня сто разів пропонувала чоловікові викинути це «ганчір’я». Але Ігор був невблаганний. «Це мій найкращий в житті подарунок», – каже він.
