Чому не треба слухати докладну розповідь про хвороби з детальним описом симптомів?
Та тому, що ви можете цю хворобу перейняти, ось і все. Лікарі захищені своєю професією. Вони психологічно готові до вислуховування і розглядання без емоційного включення. Хороший лікар співчуває пацієнту, але хвороба для нього – об’єкт докладання професійних знань. Лікар не включається в ситуацію, не синхронізується з хворим. Хоча і лікарі часто хворіють на ті хвороби, від яких лікують…
Чому не треба слухати докладну розповідь про хворобу з детальним описом симптомів, якщо ви не лікар
Є люди, які детально описують свою хворобу, дуже детально та емоційно. Або хворобу близького описують, причому не лікарям, а звичайним людям. Колезі по роботі, попутникові в транспорті, перукарю, знайомому, якого випадково зустріли; та будь-кому такі люди можуть детально розписувати симптоми хвороби й страждання хворого.
Тут можна ось на що звернути увагу: людина починає свою важку розповідь, коли іншому нікуди дітися. І слухач повинен мимоволі вислуховувати неприємні подробиці; неввічливо перервати на півслові та піти, чи не так? Ось і слухають. Хоча слухати подробиці нестерпно, настільки вони натуралістичні.
Так одна жінка слухала розповідь знайомої про операцію на п’ятій точці. Дуже докладну розповідь, багату неприємними деталями. Знайома поскаржилася, що тепер операції їй доведеться робити постійно. А через три дні слухачка виявила у себе ті ж симптоми й потрапила на операцію в підсумку. Операцію на п’ятій точці довелося робити … І лікар сказав, що можливе повторення операції, таке вже це захворювання.
З давнини відоме «перекладення» хвороби. Коли хворобу «перекладали» замовлянням на якусь річ і цю річ передавали іншим людям, щоб хвороба перейшла на них.
«Відніс» хвороби теж робили – відносили сусідам заговорене частування, щоб віднести зі свого будинку хворобу в сусідський будинок.
Якщо, перекласти та віднести хворобу не було можливості, її «підкладали», – підкидали землю або сіно в чуже подвір’я. Детальніше це описано у Даля, Сахарова та інших дослідників народних повір’їв.
Якби в селі хтось прийшов до сусідів або на дорозі зустрічній людині взявся б детально розписувати симптоми своєї хвороби, від нього негайно втекли б. І вжили б всіх захисних заходів. Тому що така детальна розповідь – ніщо інше, як те ж «перекладення» і «підкладання» хвороби. Оповідач явно намагається перекласти свою хворобу на слухача, ось для чого він так натуралістично розписує свої відчуття і страждання. Він хоче віддати хворобу іншому!
Дійсно, вразлива і чутлива людина може захворіти. Наскільки краще стане тому, хто докладно скаржився, – це невідомо. Цілком ймовірно, що стане краще. Він виговорився і потай впевнений, що передав своє страждання іншому. А емпатичний слухач може пережити всі симптоми, які йому розписали. Може серйозно захворіти.
Зрозуміти, що людина навмисне деталізує симптоми можна ось з яких ознак:
– присутній натуралізм в описі. Абсолютно недоречний. Ви просто знайомий, і вам не обов’язково знати, скільки гною відкачали з оповідача і якого кольору був у нього висип на сідницях
– розповідь надмірно емоційна. Оповідач докладно зображує дійство і говорить жалібно, сумно, скиглявим голосом, немов намагаючись ввести вас в транс, загіпнотизувати.
– про хвороби розповідають там, звідки важко піти. Скажімо, клієнт сів у перукарське крісло і почав розповідати. Або заступив вам дорогу в коридорі установи. Або на вулиці стоїть і не дає пройти. Або прийшов за якоюсь річчю, стоїть в коридорі й розповідає. Або ви прийшли в гості, а разом із частуванням вислухуєте деталі хвороби. Не штовхати ж хвору людину? Не тікати ж від неї?
– після детальної розповіді ви відчуваєте себе погано. Можливий початок подібного захворювання. Але частіше все обмежується поганим самопочуттям.
Співчувати іншим треба обов’язково. І підтримувати треба в міру сил. Але цим людям треба щось інше: тому вони так барвисто і детально описують те, що пов’язано з хворобою. Саме непотрібні та неприємні подробиці розповідають. Ось це повинно насторожити й змусити згадати про психогігієну.
Нічого образливого немає в тому, щоб щиро сказати: «Я вам співчуваю. Але мені стає погано, коли мені таке розповідають так докладно. Я людина вразлива і потім недобре себе почуваю. А можу і захворіти. Я себе знаю. Тому нумо обійдімося без подробиць. Бажаю вам одужання! ».
І тут все стане ясно. Якщо оповідач розсердиться, розчарується, почне туманно погрожувати та натякати, стане нити ще дужче і візьметься виставляти себе жертвою, треба задуматися про свою безпеку. Побажати здоров’я і відійти на безпечну дистанцію у стосунках. Бо цілком може бути – ви маєте справу з «перекладенням».
Автор: Анна Кір’янова
