Ольга Петрівна сиділа за столиком у кафе, чекаючи на свою давню подругу. Та, як завжди, спізнювалася, і Ольга, сумувала, роздивлялася відвідувачів. Ковзаючи поглядом на всі боки, вона напружилася: у кафе входив, не помічаючи нікого навколо, її син, Андрій. Він вів під руку якусь мадам і не зводив із неї захоплених очей.

Ольга швидко пересіла до них спиною, щоб син її не помітив, але той, як на зло, привів свою даму за сусідній столик, що стояв за Ольгою. Їй пощастило, що Андрій був повністю поглинений своєю супутницею і не помітив своєї матері. Втім, якби вона підійшла до їхнього столика в ролі офіціантки, він теж не звернув би на неї уваги.

Ользі було чути кожне його слово, адже він сидів до неї спиною і навіть не намагався говорити тихіше.

– Ілоно, ви як яскрава квітка у полі, це я про наш офіс, – заливався солов’ям молодий чоловік. – Ваша присутність прикрашає ці сірі будні. Так милувався б і милувався вами вдень і вночі!

“Ах ти, негідник!” – жахнулася Ольга. – «От, ловелас! Вночі б він нею милувався! А Катруся вже не тішить око? А про дітей не забув, Казанова нещасний? Весь у батька, земля йому пухом!

Андрій був одружений вже десять років. Одружилися вони з невісткою Ольги, Катериною, щойно закінчили інститут. І просила Ольга сина почекати з одруженням, але той уперся рогом. Одне тішило матір – невістка їй дісталася просто диво! Добра, скромна, розумниця-красуня. Ольгу одразу почала називати мамою.

Через рік народився у них Олежик, а за п’ять років після сина – Аліна. Жили вони дружно, часто приходили в гості до Ольги, яка обожнювала своїх онуків. Катю навіть просити не треба було – завжди сама на кухню піде, шарудить там щось, іноді виглядаючи звідти:

– Мамо Оля, я візьму спеції?

– Мамо Олю, духовку можна ввімкнути?

Спочатку Ольга чинила опір вторгненню невістки на свою кухню, але потім звикла, тим більше, що готувала Катя чудово.

І все в неї ладилося в руках. Діти завжди були чистими та охайними, чоловік з голочки одягнений, випрасуваний, зачесаний. Про себе іноді забувала Катя, але домашні – це святе.

І ось, на тобі! Син за десять років сімейного життя вирішив хвостом крутанути! Рання криза середнього віку почалася, не інакше.

Ольга сиділа тихенько за своїм столом, слухаючи, як дамочка щосили кокетує з її сином. Ох, як їй хотілося підвестися і влаштувати Андрію, але Ольга стрималася. Вона не дозволить йому зруйнувати сім’ю та зрадити Катю.

Тим часом парочка замовила каву і на всю фліртувала.

– Андрій, як ви дивитесь на те, щоб нам зустрітися в більш невимушеній обстановці, – з жахом почула Ольга голос нахабної жінки. – Наприклад, у готелі чи будиночку за містом?

– Чудова думка, Ілоно! – вигукнув Андрій. – Я куплю ігристе. Ви яке більше любите?

– Дороге! – манерно відповіла розлучниця. – Тоді, може, у ці вихідні?

– Без проблем! – сміливо заявив Андрій.

– От і чудово! – заспівала Ілона і, подивившись на годинник, схаменулась. – У нас обід закінчується, настав час повертатися в офіс, а так не хочеться! З вами так добре, Андрію! І кава тут чудова!

– Мені з вами теж дуже добре, Ілоно, спокійно, затишно, – з придихом відповів той, не підозрюючи, які бурі вирують у душі у відвідувачки за сусіднім столиком.

Парочка розплатилася та залишила заклад. Ольга полегшено видихнула.

– Там не Андрій твій виходив із кафе з якоюсь мадамою? – плюхнулася навпроти Ольги Раїса – подруга, яка вічно спізнювалася. На цей раз вона затрималася на 40 хвилин! Якби не син, Ольга так і пішла б. Не дочекавшись.

– Він самий. Обідати приходив із колегою, – якомога спокійніше відповіла Ольга, але Раїса помітила сарказм у голосі подруги.

– Та-а-к, що я пропустила?

– Цей негідник зібрався зрадити Каті! – випалила Ольга. – Не думала, що гени його татуся такі сильні. Раїсо, що робити? Якщо Андрія притиснути – він усе заперечуватиме. А Каті не хочеться нічого говорити, засмучувати її шкода. Вона як човник – робота-дім-діти, діти-дім-робота. У перукарню ніколи записатися. Я вже й так онуків забираю на вихідні, щоби вона відпочила хоч трохи. Та де там! Замість того щоб зайнятися собою – вона квартиру чистить до блиску, пере все. Мабуть, Андрію новизни захотілося, різноманітності.

– Я тобі так скажу – зажерся твій Андрій! Пробач! – Раїса навіть не намагалася бути делікатною. – Схоже, його вдома від усіх домашніх справ звільнили, ось йому нудно і стало. Потрібно це виправити.

Раїса у два слова поділилася з подругою своїми міркуваннями, і Ольга, подумавши, погодилася на цю авантюру.

Справа наближалася до вихідних, коли Катя нагадала чоловікові, що вони обіцяли зводити дітей до парку.

– Катю, сонце, вибач, я не можу в ці вихідні, – Андрій спробував зобразити прикрість, – начальник вирішив згуртувати колектив і вивозить усіх у вихідні на рибалку. Я вже всіляко намагався відмовитися, але він сказав, що премії позбавить. Довелося погодитись. Давай перенесемо?

– Ні, Андрію, якщо обіцяли, треба виконувати. Ти їдь. Я маму твою покличу.

Катя набрала номер свекрухи.

– Мамо Олю, чи зможеш з нами сходити до парку у вихідні? Андрій не може, у них якийсь корпоратив на роботі.

– Ох, Катю, як ти вчасно зателефонувала. Я вже сама хотіла тобі набрати, – зі стоном відповіла свекруха, – просити тебе хотіла, щоб ти пожила у мене кілька днів. Я квіти поливала на шафі і так невдало з табурету оступилася – ходити тепер важко. Тяжче ложки підняти нічого не можу. Ти вже не відмов! Андрій не потягне, знаю його. Хай він вдома з дітьми побуде, а ти зі мною. Дай йому слухавку, я його порадую.

Подітися нікуди, довелося Андрію скасовувати побачення нишком, а Катя поїхала до свекрухи, зателефонувавши начальнику, щоб узяти відпустку. Вона поцілувала дітей наостанок і пообіцяла їм зводити їх до парку, як бабуся видужає.

Для Андрія почалися лихі дні. Він давно відвик займатися з дітьми, готувати, відводити Аліну в садок, робити уроки з Олегом. Кожен день він дзвонив Каті, дізнатися, як там мати, і щодня вона говорила, що вже краще, але залишити її одну вона поки що не може.

Андрій і радий би втекти, та діти вже дорослі: мамі все розкажуть. Ще сусідка, приятелька Ольги, тітка Раїса, повадилася ходити: ніби перевіряє, чи на місці діти і він. То сіль у неї скінчилася, то телевізор не показує, треба подивитися, чому…

Щоб дізнатись інформацію з перших вуст, Андрій зателефонував матері.

– Андрію, синку, як ти там? Не втомився? Як дітки слухаються? А Катя – така розумниця, така помічниця! – Ольга не давала вставити й слова синові, а потім пошепки, змовницьки продовжувала:

– Тут мій сусід заходив, який нещодавно переїхав, то йому Катя дуже сподобалася. Він прямо очей з неї не зводив. Навіть забув, що підписи збирав щодо створення дитячого майданчика. Він активіст, спортсмен… Дітей любить своїх хоче! Дізнався, що в Каті двоє, то одразу закохався! Скільки гарних слів їй наговорив, навіть у ресторан кликав. Уявляєш? Але Катя у нас жінка правильна, вірна, не те що деякі, тільки помани, і вони біжать стрімголов. Адже сусід – красень! До того ж бізнесмен. Ось справді: дружина тобі золота дісталася. Скарб, а не дружина! Але її любов треба підтримувати. Ти їй квіти давно дарував? У кіно кликав? Подумай, поки з іншим вона не пішла…

Вона ще поживе в мене пару днів, а там я вже сама зможу подбати про себе.

Ольга швидко поклала слухавку, щоби син усвідомив почуте. І Андрій відчув порив ревнощів та такий, що в нього перехопило подих.

– Та ні, це все мамині фантазії, їй здалося. Що там міг побачити він за п’ять хвилин? – бурмотів Андрій, помішуючи на плиті кашу для дітей. – А як не п’ять хвилин? Якщо він напросився до них на чай? Адже Катя таку випічку робить.

– Тату, дивися, це я маму намалювала! – перервала роздуми батька Аліна, простягаючи малюнок. – Мама у нас найкрасивіша!

Андрій подивився на страшилку, яку намалювала дочка, і хихикнув:

– Дуже гарна! Ти молодець!

Задоволена дівчинка побігла до кімнати, а в Андрію якось погано стало на душі, тривожно. Він, набравши номер дружини, слухав довгі гудки. Набрав ще раз – Катя не брала слухавку. Тоді він знову зателефонував матері.

– Мамо, – вперше він назвав її не “мати”, а «мама». – А де Катя? Не бере трубку чомусь.

– А, Катя? – Андрію здалося, що мати забарилася.

– Так, Катя де? – почав злитися він.

– Так вона пішла кудись. А телефон вдома залишила, – зізналася Ольга, посміхаючись до себе.

– Одна? – запитання Андрія вже були схожі на допит.

– Звідки я знаю? Наче Іван просив допомогти щось із підписами… Це той сусід молодий. Але я не знаю, не стежу за нею, – ображено скинула виклик Ольга і почала чекати.

– Діти, швидко одягаємось! Ми їдемо до бабусі! Треба відвідати її, – зазирнув у кімнату до дітей батько. Ті з радістю кинулися виконувати прохання батька.

Які тільки картини не малював у голові Андрій: його дружина з іншим йде під руку; ось сидять у ресторані, і він щось шепоче їй на вушко, а вона заливисто сміється тим самим сміхом, що так любив раніше Андрій, і який так рідко чує тепер; ось вони піднімаються в номер готелю та…

– О, ні! – вирвалося в Андрія, коли той побачив пробку.

Таксист, як на зло, їхав, не поспішаючи.

– У салоні діти, – пояснив він Андрію, коли той нетерпляче поглядав на годинник.

Щойно таксі пригальмувало біля потрібного під’їзду, Андрій витягнув дітей і хотів уже бігти до квартири матері, як його гукнули.

– Андрію, ви чого тут? – до них підходила Катя, з повними пакетами покупок, почервоніла на вітрі, така гарна, що в Андрія перехопив дух.

– Ми переживали – ти не брала слухавку, – зніяковіло відповів він.

– Ой, а я телефон вдома залишила! – весело засміялася Катя тим сміхом, що так любив Андрій.

Він забрав пакети у дружини, діти повисли на матері, і вони всі разом піднялися до квартири Ольги. Та анітрохи не здивувалася, що Катя повернулася не одна.

Залишившись наодинці з сином, Ольга, як би ненароком, упустила:

– Твоя дружина – вродлива жінка. Якщо ти перестав її цінувати, то знайдеться той, хто оцінить. І поки ти робиш величезну помилку заради швидкоплинного задоволення, хтось може відвести у тебе скарб з-під носа. Подумай про це, коли наступного разу про Ілону згадаєш.

– Звідки ти… – Андрій зрозумів, що мати знала про його інтрижку. І він був їй вдячний, що вона не сказала нічого Каті, і струснула його самого. Адже він і справді давно перестав дивитися на дружину тими закоханими очима, як раніше. За рутиною та побутом він взагалі перестав її помічати. Але сьогодні зрозумів, що дуже переживає її втратити, приймаючи любов як належне, а турботу як само собою зрозуміле. І тільки зараз, коли мало не схаменувся і не втратив усе, усвідомив: вона – його дім, його опора, його життя. А він, мало не зруйнував це все…