Ольгу залишив коханий Артем, як тільки дізнався, що вона чекає дитину. Вона просто прийшла додому, а його там вже не було, і речей його також. Батьки Артема про все знали, як і про те, що на світ з’явиться дитя їх сина. Ольга сама їм зателефонувала, коли Олег її покинув. Але вони лише давали Ользі гроші, і сказали, що вона знає, що потрібно зробити.
Ольга грошей у батьків Артема не взяла, вона вирішила, що сама впорається, але стане мамою. Вона сама роститиме своє дитя, якщо воно нікому на цьому світі не потрібне.
Ольга була сиротою, вона росла в дитячому будинку, і тому допомоги їй не було від кого чекати.
Але Господь сам допоміг дівчині, яка залишилася на одинці зі своїми проблемами. Він постійно посилав їй людей, які допомагали їй у всьому.
Сусідка Ольги Надія Сергієвна, яка побачила живіт Ольги, тільки несхвально хмикнула:
– А я тобі казала, що це співжиття до добра не доведе. З малюком на руках одна залишилася. Сама нікому на цім білім світі не потрібна, а дитину на що прирікаєш?
Кожен день вона щось коментувала. А Ольга спочатку плакала від її слів, ненавиділа злу стареньку тітку, але потім не стала звертати увагу на неї, адже десь глибоко в душі вона розуміла, що жінка має рацію. Турбувалася лише про те, де ж взяти грошей, щоб забезпечити малюка.
І ось саме з цього моменту почалися справжні дива: люди, від яких Ольга абсолютно не очікувала підтримки, почали їй допомагати.
Спочатку начальник Ользі дозволив працювати так довго, як вона зможе. Він розумів, що на гроші, які держава дає на дитину, їй з малюком не прожити, тому дозволив заробити більше. А потім до дівчини в квартиру стали приходити молоді матусі з пакетами одягу, з яких їхні діти вже виросли. Ольга стала питати:
– Звідки ви дізналися, що мені потрібний одяг для маленької дитини?
А всі відповідали лише одне:
– Сусідка Надія Сергієвна питала у всіх дівчат з колясками про дитячі речі і просила допомогти.
Ось від неї Ольга точно нічого доброго не очікувала, а тут таке! Розчулившись, вона вискочила з квартири, спустилася до Надії Сергієвни і міцно її обняла.
А коли молода мама вже народила і відчувала серйозну нестачу в коштах, то стала знаходити у себе в поштовій скриньці конверти з грошима. Суми не дуже великі, але на продукти для неї і малого дитяти вистачало.
Ольга була вдячна цій людині, яка захотіла залишитися невідомою, але навіть не знала, кому їй потрібно подякувати. Намагалася з’ясувати, хто ж їй так допомагає. І одного разу змогла підстерегти свого благодійника. Це був двірник, який підмітав їх двір.
У нього самого зарплата мізерна, а він Ользі так багато віддавав! Та ще й не хотів, щоб дівчина дізналася про це. Робив добру справу анонімно.
– Дякую вам дуже, Олексію Степановичу! Але навіщо ви це робите? Вам самим гроші потрібні, а ви вже й не так багато заробляєте.
Мені багато не треба, я один живу, старий уже. А вам вітаміни потрібні! – сказав він.
Ще одна сусідка запропонувала Ользі доглядати за маленьким синочком, поки вона буде ходити в нічну зміну на роботу. Начальник дозволив Ользі підробляти. Її малюк спав у квартирі сусідки раз в три доби поруч з її дітками, а дівчина працювала.
А після зміни Надія Сергієвна, як бабуся рідна, сиділа з дитиною Ольги до обіду. Сусідка давала їй трохи поспати після роботи.
А господиня квартири, яку на той час орендувала Ольга, також дізналася про її важку життєву ситуацію і дозволила два перших місяці після появи дитини на білий світ не платити за житло, а потім сказала, щоб вона платила їй половину орендної плати, поки не вийде на роботу.
Ось так, непроста життєва ситуація, у якій опинилася Ольга, показала, що світ не без добрих людей.
А синочку Оліному Іванкові вже вісім років виповнилося. Живуть вони щасливо, ні в чому не мають потреби, але ж вона так боялася, що їм доведеться вдвох голодувати, буде зовсім одна, нікому не потрібна. А все вийшло навпаки.
Як виявилося згодом, що весь будинок Ольги, всі сусіди, допомогли їй підняти малюка на ноги, за що вона всім неймовірно вдячна.
А рідний батько Іванка і його рідні бабуся з дідусем теж недавно приїжджали, просили вибачення і дозволу спілкуватися з сином і онуком, так як більше у Артема дітей не було.
Ось тільки Ольга ще не знає, чи варто Іванкові знати таких людей, які надіслали гроші тільки на те, щоб більше його ніколи не бачити. А також нічим не допомогли в важкі для Ольги з її малесеньким синочком часи. Нехай краще він спілкується тільки з добрими людьми, якими, на їх щастя, населений будинок, де він з мамою зараз живе.
