Невістка задумала тут мене соромити тим, що у неї діти фрукти раз на місяць бачать, а я своїм котам купую хороший корм. Але нюанс у тому, що у дітей є тато і мама, які повинні дбати про їх збалансоване харчування, а у моїх котів є тільки я.
Коли я говорила, що синові і його дружині пора призупинити темпи свого розмноження, мені було сказано, щоб я не лізла не в свою справу. Я тепер і не лізу. Годую своїх котів і слухаю обурення невістки.
Весілля сина відбулося, коли невістка вже була в цікавому положенні. Звичайно, обоє стверджували, що весілля з великої любові, а вагітн ість не більше, ніж випадковість. Просто так співпало.
Я недовірливо хмикала, але на цьому всі мої висловлювання щодо ситуації закінчувалися. Зрештою, син уже доросла людина і повинен сам відповідати за свої вчинки.
Невістка до декрету працювала касиром у магазині. Майже весь термін вона ходила і брала лікарняні, тому що скаржилася, що їй важко постійно комунікувати з людьми, які вічно нариваються на скандал.
Характер самої невістки не відрізнявся поступливістю і зайвим терпінням, тому в скандали я охоче вірю.
В принципі, який там у дружини сина характер, мені було все одно, тому що ми жили окремо. Я у своїй квартирі, а син з дружиною в іпотечній.
Він взяв квартиру незадовго до весілля. Була трикімнатна квартира, в якій ми з сином раніше жили, власницею була я. Квартиру продали, я собі купила однокімнатну, а син на свою частину грошей вирішив влізти в іпотеку на трикімнатну.
– Навіщо тобі зараз трикімнатна, це ж такі гроші переплачувати, – намагалася я тоді напоумити сина, який мені ще не розповів про своє швидке весілля. А потім вже все стало на свої місця.
За іпотеку син платив сам, тому що дружина, яка майже постійно перебувала на лікарняних і з перспективою на швидкий вихід у декрет, грошей в дім не приносила. Зате охоче їх витрачала, тому грошей у молодих ніколи не було.
Я до них намагалася не лізти, щоб не залишитися потім у всьому винною. Син вибрав цю жінку собі за дружину? Значить, вона його влаштовує. Зі мною вони не живуть, тому каструлі і ванну нам не ділити. Нехай живуть, як хочуть.
До речі, квартиру син купив недалеко від мене, тому періодично заскакував після роботи на вечерю. Невістка готуванням себе не обтяжувала, говорила, що її нудить від запахів. Дуже може бути і таке, сперечатися не буду.
Коли народився перший онук, я думала приходити і допомагати невістці, все-таки перша дитина, але була досить прямо послана.
Мені сказали, що вона сама в усьому розбереться, а для порад у неї є інтернет і своя мама. Та будь ласка, не дуже-то й хотілося. З тих пір я приходила тільки провідати онука, пограти з ним, принести гостинці, а допомоги більше не пропонувала.
Синові важко давалася іпотека, дружина і дитина, але він тягнув, не скаржився, розуміючи, що сам вибрав і дружину, і квартиру. Я йому співчувала, але допомогти особливо нічим не могла, хіба що вечерею нагодувати. Заспокоювала, що зараз дитина підросте, дружина у нього на роботу вийде, там і легше стане.
Але з декрету невістка виходити не планувала. Коли первістку було майже два рочки, вона знову опинилася в цікавому положенні. Я натякнула молодим, що вони якось завзято взялися за проблему демографії в країні, варто було б пригальмувати, на що отримала відповідь від невістки.
– А ви носа в чужі справи не суньте! У нас все нормально. Ми живемо самі, у вас допомоги не просимо! – Заявила вона мені.
Стосунки з невісткою у мене і раніше були не найкращі, а після її поради не сунути носа в чужі справи я і зовсім звела спілкування з нею до нуля. Онука до мене іноді приводив син, а сама я до них не лізла.
Я жила своїм життям, син і його сім’я – своїм. Часто син мені скаржився, що грошей катастрофічно не вистачає, в розповідях прослизали фрази, які давали зрозуміти, що в сім’ї у них теж не все гладко. Але я зберігала мовчання. А що тут порадиш?
Розлучайся? Поговори з дружиною? Зміни роботу? Ніби це все так просто.
Потім народився другий онук, до якого мене не допустили. Навіть на виписку не покликали. Було прикро, але я не стала нав’язуватися. Який сенс виставляти себе посміховиськом, якщо невістка вже прийняла рішення щодо мене, а син їй і слова сказати не може.
Вперше другого онука я побачила, коли йому було вже сім місяців. Мені великодушно дозволили прийти на день народження до старшої дитини. Я принесла з собою подарунки для обох онуків, дещо до столу, знаючи, що з грошима у молодих не дуже.
Пару годин посиділа і пішла, невістка демонстративно ходила з кам’яним обличчям, немов робила мені велику послугу, а я чомусь не валяюся у неї в ногах.
Я вже не в тому віці, щоб бігати за кожною зарозумілою дівчиною, в чомусь її переконуючи. Тому сама я в гості до них не напрошувалася, а вони мене не кликали.
Спілкувалася я зі старшим онуком, якого в гості приводив син, а молодшого мама поки до мене не відпускала.
А з грошима в родині сина так і не налагодилося. Все частіше син згадував, що вони з дружиною сваряться через гроші. Мовляв, вона зовсім не вміє економити, а він теж не нафтовий магнат. І знову я мовчала.
Нещодавно я випадково зустрілася з невісткою в магазині. І помітила, що вона знову в положенні. Вона заглянула в мій кошик з продуктами.
– Правильно! Онуки рідні фрукти раз на місяць бачать, а вона дорогу їжу своїм котам купує, – майже прошипіла вона, а потім різко смикнувши старшого за руку, пішла.
А хто винен в тому, що я можу собі дозволити купувати нормальний корм тваринам, а вони своїм дітям фрукти – ні? Знає, що з грошима туго, що іпотека і у чоловіка з роботою не найкращий період, а вона одного за іншим дітей народжує. Пішла б і заробила на фрукти для дітей. Чому про це голова повинна боліти у мене?
Тепер, готова посперечатися, вона взагалі заборонить мені з онуками спілкуватися, я ж неправильна бабуся, яка не поспішає всі наявні гроші віддати родині сина.
Треба жити своїм розумом, але у невістки його, схоже, немає. А найприкріше, що і у мого сина його теж, судячи з усього, немає.
Залишити відповідь