3 Липня, 2024
Остерігайтеся образити людину, яку бережуть вищі сили

Остерігайтеся образити людину, яку бережуть вищі сили

Світла людина, яка виконує важливу місію, виглядає так само, як і будь-яка інша. Але розплата за посягання на неї завжди настає. І чим більше шкоди та руйнування такій людині завдають, причому абсолютно незаслужено, тим більшою небезпекою є сам кривдник. До певного часу здається, що той, хто шкодить, живе приспівуючи, але насправді йому просто дають шанс на усвідомлення та виправлення. Адже недаремно поруч з ним виявилася така світла людина, це ж була допомога згори, щоб людина почала змінюватися. Щоби зрозуміла.

Тому одного разу відбувається удар. І якщо людина нічого не прояснює собі, то все повторюється в ще більш тяжкому варіанті. Щоби зрозумів.

Якщо ж нічого не допомагає, то світлу людину рятують від її мучителя, ставлять відповідний саме їй захист. Або, у найважчому випадку, коли інакше не виходить, просто ліквідують кривдника.

І тоді світла людина отримує свободу. Хоча сам він нікому зла не бажає. Просто його місія, його справа, надто важлива. Обплутати світлого путами чи шлях йому перегородити – це те саме, що підписати собі вирок.

Світлий ще й жалкуватиме, і плакати, і себе звинувачуватиме. Що не допоміг, не врятував. Він за все, що відбувається, відчуває свою відповідальність. Він має глибинне знання про те, що всі ми є єдиним цілим, і всі взаємно впливають один на одного, як система сполучених судин, як різні клітини одного тіла.

Світлий зазвичай не живе легко, але він може в собі цей стан створювати, щоб черпати сили. Занадто просте життя не дає мудрості. А без мудрості неможливо повноцінно допомагати іншим.

Та й іншим безпосередньо допомагати зовсім не обов’язково. Можна одним своїм прикладом допомогти безлічі людей. Як і простою посмішкою, добрим словом, так і всією атмосферою тепла, яку така людина навколо себе створює та розповсюджує. Зовсім не обов’язково все життя присвятити служінню іншим. Користь оточуючим і так буде достатньо.

А хто пакостить усім праворуч і ліворуч — той потім дивується, що звідки прилетіло. Та все звідти. Від найвищих сил. Їм, найвищим силам, треба зберегти свого Світлячка, всяких бяк тут і так надміру. Їм був даний шанс, і не один, подивитися на все інакше, але вони не розвивалися.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *