– Марію, коли маму випишуть з лікарні, вона буде жити у нас, – сказав Олексій дружині за вечерею.
– Як це у нас? Чому? – округлила очі Марія.
– Тому що мама вже в тому віці, коли жити одній і важко, і небезпечно. Вона літня і нездорова людина і потребує турботи. Тому я прийняв рішення, що мама буде жити з нами.
– А чому ти зі мною не порадився? Мені здавалося, що такі рішення потрібно приймати разом! Ми ж сім’я.
Марії було прикро і неприємно, що чоловік ставить її перед фактом.
– Тому що тут нема чого обговорювати, – спокійно, але рішуче сказав Олексій. – Інших варіантів все одно немає.
– Як це немає? А Люба? Чому вона не забере маму до себе? Мені здається, що Раїсі Георгіївні було б набагато комфортніше жити з рідною дочкою, а не з невісткою, яку вона, м’яко кажучи, не дуже-то любить…
– Марію, не вигадуй, мама нормально до тебе ставиться. Так, у неї складний характер, але вона моя мама, і я приймаю її такою, якою вона є. І ти повинна так само чинити. А що стосується Люби, то ти ж знаєш, яка у неї робота, постійні відрядження, як вона буде доглядати за мамою? Не на Сашка ж це перекладати, навряд чи він погодиться дивитися за тіткою…
– У них, взагалі-то, дочка доросла, їй вісімнадцять майже… Улюблениця твоєї мами, до речі, – продовжувала хапатися за соломинку Марія, яку звістка про те, що з ними житиме свекруха, зовсім не порадувала.
– Ірка? Та вона за собою-то доглядати не вміє, розбалували її Любка з Сашком, все за неї роблять, та й егоїстка вона у них, хіба така погодитися доглянути за бабусею? Так що, Марію, іншого виходу немає, мама буде жити у нас. Ти працюєш півдня, відрядження тобі не загрожують. Зрозуміло, я теж буду тобі допомагати.
– Але ж мамі буде потрібна окрема кімната… У Люби більше місця, тому що у них одна дочка, а у нас двоє дітей.
– Звичайно, мамі потрібна своя кімната, – кивнув Олексій.
– І що ти пропонуєш?
– Микита і Олена житимуть разом, а кімнату Микити займе мама.
– Микита вже великий, йому буде незручно ділити кімнату з п’ятирічною сестрою, – заперечила Марія.
– Нічого, потерпить. А що ти пропонуєш? Поселити маму в кімнаті з Оленою?
– Ні, але… – Марія намагалася збагнути, як вийти з цієї ситуації, але поки що їй нічого не спадало на думку.
– Ось і закінчимо цю розмову, – сказав чоловік, встаючи з-за столу. – Ти сама скажеш Микиті, щоб перебирався в кімнату Олени?
– Сама… – сумно відповіла Марія, уявляючи, як засмутиться син.
– Ось і добре. І так, Марійко, від Луїзи доведеться позбутися. Ти ж знаєш, що у мами алергія на шерсть.
– Як це позбутися? – Марія вже була готова заплакати. – Ти пропонуєш мені викинути кішку на вулицю?
– Ну чому відразу викинути? Спробуй прилаштувати її в добрі руки. Можна дати оголошення. Може, знайдеться добра людина. Гаразд, дякую за вечерю. Завтра починай готувати кімнату для мами, наступного тижня її, напевно, випишуть.
Олексій прибрав в раковину свою тарілку і вийшов з кухні, залишивши дружину в повній розгубленості…
***
Марія вийшла заміж за Олексія, коли у неї вже був маленький Микита. Так вийшло, що батько хлопчика пішов з життя ще до його появи.
Влад потрапив в аварію на мотоциклі, а через тиждень після трагедії Марія зрозуміла, що чекає дитину. Дитину вона вирішила зберегти, незважаючи на те, що її батьки наполягали на протилежному.
– Навіщо тобі ця дитина? Заміж потім хто тебе візьме? – говорила мама.
– Мати має рацію, – підтримав дружину батько. – Ти ще інститут не закінчила, не працюєш. Щоб дітей виховувати, потрібно міцно стояти на ногах або бути заміжньою за гідною людиною. А так виходить, що ми з матір’ю будемо вас утримувати?
– Це дитина від коханої людини, – зі сльозами відповіла Марія. – Це продовження Влада,наш із ним малюк.
Батьки змирилися з рішенням дочки, хоча не відчували ніякої радості від того, що їх незаміжня дочка чекає дитину. Марія це постійно відчувала і мовчки страждала. Її батькам ніколи не подобався Влад, тому й онука від цієї людини вони не бажали…
А вона вже любила цього малюка, якого носила під серцем і не могла навіть уявити, що можна його позбутися.
Коли Микиті було три місяці, Марія познайомилася з Олексієм. Він допоміг молодій матері підняти коляску на четвертий поверх, а потім дізнався від свого приятеля, який проживає з Марією в одному під’їзді, що ця молода жінка незаміжня.
– Сумна вона весь час, – сказав приятель. – Навіть пару разів бачив її в сльозах. Точно не знаю, що сталося, але чув, що наречений її пішов засвіти ще до появи сина…
З того дня Марія не виходила у Олексія з голови, ніяк він не міг забути її красиве і сумне обличчя…
І коли одного разу, прийшовши до приятеля, він знову зіткнувся з нею біля під’їзду, не втримався і познайомився.
Марії теж сподобався цей молодий чоловік, і вона не стала відмовлятися від зустрічей з ним. Благо, мама погоджувалася посидіти з онуком. Жінка зраділа, що у доньки з’явився залицяльник, якого не лякала наявність немовляти. І коли через три місяці після початку стосунків Олексій запропонував Марії стати його дружиною, молода жінка погодилася.
Батьки Марії, безумовно, були раді, що їхня дочка вийшла заміж за гідну людину. А ось про матір Олексія цього сказати було не можна, жінка була вкрай незадоволена вибором сина.
– Стільки дівчат хороших навколо, а ти зупинив свій вибір на цій… Навіщо тобі чужа дитина? Пошкодуєш потім, та пізно буде! – намагалася відмовити сина від одруження Раїса Георгіївна.
Але Олексій покохав Марію, і не збирався від неї відмовлятися. Він сподівався, що і мати з часом прийме його вибір. У Раїси Георгіївни був складний характер, але Олексій любив матір, він був їй вдячний за те, що виростила їх з сестрою, вивчила, незважаючи на всі складнощі.
Батько покинув їх, коли молодшій Любі було всього п’ять років. Платив копійчані аліменти, і Раїсі Георгіївні доводилося крутитися, постійно шукати підробіток, щоб у дітей було все необхідне.
Марія не подобалася Раїсі Георгіївні, і вона цього не приховувала. При кожному зручному випадку нагадувала невістці про те, що та повинна бути вдячна її синові за те, що взяв її з дитиною.
– Ех, скільки дівчат крутилося навколо мого синочка, будь-яку міг вибрати, – зітхала Раїса Георгіївна. – І чого він в тебе вчепився… Чи не причарувала ти його?
Дуже неприємно було чути Марії подібні міркування свекрухи, але вона намагалася з нею не конфліктувати. А чоловікові, дійсно, була вдячна. Він добре ставився до Микити, хлопчик вважав його своїм батьком.
Марія та Олексій мріяли про спільну дитину, але у Марії довго не виходило виносити малюка. Ця обставина дуже нервувала Раїсу Георгіївну.
– Мало того, що взяв дружину з дитиною, так ще й браковану якусь, – почула одного разу Марія слова свекрухи.
– Мамо, не говори так, – заступився за дружину Олексій. – І тихіше, будь ласка, Марія може почути.
– Та й нехай чує! Я ж правду кажу.
Коли Микиті було десять років, Марія привела у світ довгоочікувану доньку. Олексій був щасливий. Але і після цього свекруха не стала ставитися до невістки тепліше. Марії навіть здавалося, що вона не любить Оленку, свою онуку.
До Іри, дочки Люби, бабуся ставилася зовсім інакше. Балувала її, дарувала подарунки, із задоволенням проводила з нею час. Те, що до Микити жінка ставилася прохолодно, Марія розуміла, чужа кров він їй, але ж Оленка рідна…
І ось тепер Олексій прийняв рішення забрати Раїсу Георгіївну до себе, і навіть не порадився з нею. Адже прекрасно знає, які стосунки у його матері і дружини… І невже свекруха сама не проти жити з невісткою, яку вона терпіти не може?
Звичайно, Олексій мав рацію, коли говорив, що Раїсі Георгіївні вже стає важко жити одній. Останнім часом його мати сильно здала, вже і ходить погано, і пам’ять все більше підводить. Але Марія ніколи не думала, що саме їй доведеться доглядати за свекрухою. Все-таки у Раїси Георгіївни є дочка.
І як бути з Луїзою? Кішка жила в їхній квартирі вже шість років, була улюбленицею Микити і Оленки, та й сама Марія дуже її любила. І ось тепер вона повинна шукати для кішки нових господарів, тому що у свекрухи алергія…
І Микиту шкода, п’ятнадцятирічному хлопцеві доведеться ділити кімнату з п’ятирічною сестрою… Він, звичайно, засмутиться.
Все це страшенно не подобалося Марії, але поки вона не знала, який вихід знайти з ситуації, що склалася. Сваритися з чоловіком не хотілося, і терпіти в своєму будинку свекруху теж…
Цієї ночі Марія довго не могла заснути. І чим більше вона думала про спільне проживання з Раїсою Георгіївною, тим сильніше відчувала, наскільки її душа противиться цьому.
Вона відчувала, що ужитися під одним дахом їм буде нелегко. Та й не хотілося, чого вже там приховувати. Собі вона могла зізнатися в тому, що не бажає жити з мамою Олексія в одній квартирі.
Звичайно, свекруха, незважаючи на погіршення здоров’я, була поки ще при здоровому глузді і цілком могла себе обслуговувати, але що буде далі? Перетворитися на доглядальницю для Раїси Георгіївни Марії не хотілося зовсім.
Хоча Олексій і сказав, що доглядати за його мамою вони будуть разом, але вона прекрасно розуміла, що насправді все це ляже на її плечі. Чоловік рано їде на роботу і повертається після сьомої вечора, тоді як вона працює бухгалтером на півставки і вже о першій годині дня зазвичай вільна.
Після того, як закінчилася декретна відпустка Марії, вони з чоловіком разом прийняли таке рішення. Олексій добре заробляв, і при бажанні Марія могла б повністю присвятити себе веденню домашнього господарства.
Але зовсім засісти вдома жінка не бажала. І в той же час хотілося, щоб залишалося достатньо часу для сім’ї та дому. Раніше у неї був один Микитка, а зараз двоє дітей, клопоту стало більше.
І коли підвернулася можливість працювати на півставки, Марія за неї вхопилася. Потім, коли Оленка підросте, вона планувала повернутися на повний робочий день, а поки їх з чоловіком повністю влаштовував такий варіант.
Через два роки донька піде до школи і Марії буде зручно зустрічати її після уроків, допомагати з домашнім завданням, возити на гуртки.
Але вже точно Марія не думала, що її зручний графік роботи буде використаний чоловіком і його сестрою (вона не сумнівалася, що без участі Люби тут не обійшлося) для того, щоб перетворити її на доглядальницю для старіючої Раїси Георгіївни.
Заснула Марія тільки під ранок, вирішивши, що знову поговорить з чоловіком. Дуже вже їй не сподобалося, що Олексій не порадився з нею, а поставив перед фактом. Навряд чи б йому самому сподобалося, якби Марія захотіла забрати до себе свою маму або батька, хоча її батьки ставилися до зятя добре.
Марія відчувала розчарування, не очікувала вона від Олексія такого вчинку.
І особливо її турбувало те, що постраждають їхні діти. Від однієї думки, як засмутиться Микитка, дізнавшись, що йому доведеться ділити кімнату з молодшою сестрою, Марії ставало не по собі.
Між Микитою і Оленою десять років різниці, і у них абсолютно різні інтереси і захоплення. Воно й зрозуміло. Дивно, що Олексій цього не розуміє.
Брат і сестра люблять один одного і непогано ладнають, але що буде, коли вони почнуть ділити одну кімнату? Неминуче почнуться сварки і образи, а Марії цього дуже не хотілося.
Її син знав, що Олексій йому не рідний батько. Вони з чоловіком вирішили розповісти хлопчикові правду, вважаючи, що це буде правильно. Як би не склалося життя, дитина має право знати, хто є її батьком насправді.
Можливо, їй коли-небудь захочеться відшукати родичів по батькові. Марія з ними стосунків не підтримувала. Після відходу Влада його старший брат забрав батьків до себе в Києв, і вони навіть не знали про те, що у них є онук.
Марія не збиралася це приховувати від них, просто перший час дівчина була у нестямі від горя, а коли трохи заспокоїлася, дізналася, що батьки Влада вже поїхали. Розшукувати їх вона не стала. Але якщо Микита коли-небудь на це зважиться, вона не буде проти.
Проте Микита, дізнавшись, що у нього інший батько, не перестав вважати таким Олексія. Адже вітчим виховував його майже з народження і дав свої по батькові та прізвище. І ставився він до хлопчика як до рідного, не ображав. Бував іноді суворий, але по справі, Марія розуміла, що чоловіче виховання необхідне її синові і була рада, що Микита росте в повній сім’ї.
І загалом все у них в родині було добре, якщо не брати до уваги того, що Раїса Георгіївна так і не змирилася до кінця з вибором сина і ні-ні, та й говорила колючості на адресу Марії.
Але вони, на щастя для Марії, не так часто бачилися, свекруха більше часу проводила в будинку дочки, вона обожнювала онуку Іринку, весь час підкреслюючи, що це її єдина онука, її найбільша радість в цьому житті.
Був час, коли Марії здавалося, що не просто так у неї не виходить стати мамою вдруге і подарувати Олексію таку бажану дитину. Дуже вже Раїсі Георгіївні цього не хотілося. Після кожної невдалої спроби невістки виносити малюка, свекруха намагалася переконати сина, що поки не пізно, йому потрібно розлучитися з “бракованою” і одружитися на здоровій дівчині, інакше він ризикує залишитися бездітним.
Одного разу Марія розговорилася з мамою, а та припустила, що саме свекруха є причиною того, що Марія не може виносити дитину.
– Вона-то тут до чого? – щиро здивувалася Марія.
– А до того, що спить і бачить, як її син розлучається з тобою, тому й не хоче, щоб у вас були спільні діти. Така, як вона, цілком здатна навести порчу або ж просто так сильно бажає тобі зла, що це зло матеріалізується. Повір, доню, зла душа багато лиха може принести тому, кого ненавидить… І собі, до речі, теж.
Марія не вірила ні в прокляття, ні в порчу, але після чергової невдалої спроби задумалася. Адже лікарі не знаходили у неї ніяких патологій і самі дивувалися, чому молода здорова жінка, яка вже має одну дитину, ніяк не може знову стати матір’ю.
– Зізнаюся, що в моїй практиці таке трапляється вперше, – зізнався Марії її лікар, акушер-гінеколог з великим досвідом роботи.
– У мене були пацієнтки, у яких практично не було шансів самим виносити дітей, але тим не менш вони змогли. І це було справжнє диво. Ми, лікарі, це визнаємо. Але щоб як у вас, повний порядок зі здоров’ям… Це вже схоже на якесь прокляття, хоча насилу в таке віриться…
А літня медсестра, яка була присутня при цій розмові, наздогнала Марію в лікарняному коридорі і, взявши за руку, сказала:
– Доню, ти в храм обов’язково сходи, якщо хто, правда, тобі зла бажає, то Бог захистить. Помолися щиро, від душі, попроси захисту. Навіть якщо не віруюча, все одно сходи.
Марія так і зробила…А коли вона в черговий раз дізналася що чекає на дитину, то попросила Олексія нікому про це не говорити. Ні матері, ні сестрі, ні друзям. Взагалі нікому. До тих пір, поки приховувати буде вже неможливо. Чоловік здивувався, але погодився, він теж дуже переживав, що у них знову не вийде стати батьками.
І того разу свекруха дізналася про дитину, коли термін був уже досить великий. Дізнатися, чи причетна була свекруха до того, що у неї так довго не виходило, Марія не могла. І можливо, все, що припускала її мама, було лише збігом, але тим не менш вся ця історія не додала в душі Марії симпатії до Раїси Георгіївни.
І ось тепер чоловік наполягає на тому, щоб ця жінка жила з ними. Так, вона його мама, але вона не любить його сім’ю. Як при такому розкладі можливе спільне проживання?
Наступний день був вихідним, чому Марія була рада. Прокинулася вона сповнена рішучості поговорити з чоловіком. Олексій вже не спав, дивився на кухні новини і пив каву.
– Привіт! – весело сказав він дружині. – Щось ти сьогодні розслабилася. Я вже дітей сніданком нагодував. Ти з Микитою ще не говорила з приводу кімнати? Я хотів сказати, але ти начебто сама збиралася це зробити.
– Нам потрібно поговорити, Олексію, – сказала Марія, сідаючи за стіл навпроти чоловіка. – Серйозно поговорити.
– Щось мені підказує: мова піде про мою маму…
– Так, ти маєш рацію.
– Так начебто вчора все обговорили, ти не заперечувала, що після лікарні маму ми заберемо до себе.
– А хіба ти питав моєї думки? Просто поставив перед фактом. А я сьогодні всю ніч не спала, думала про все це…
– І що надумала?
– Олексію, я все розумію. Раїса Георгіївна, дійсно, сильно здала останнім часом і їй вже важко робити звичну роботу по дому. І, звичайно, їй потрібна помічниця.
– Так, а я про що? Я тому і хочу маму до нас забрати.
– Зачекай, не перебивай. А що якщо ми знайдемо для Раїси Георгіївни помічницю? Можна навіть з проживанням. У неї ж дві кімнати, ось в одній і буде жити ця жінка. Будемо платити їй. Ти добре заробляєш, і Люба нехай допомагає. Вони не бідують. Зрештою, це і її мама теж!
– Тобто як це? – по обличчю чоловіка Марія зрозуміла, що її ідея йому зовсім не сподобалася. – Стороння людина буде жити з мамою? Ти розумієш, що пропонуєш? Та навколо стільки шахраїв. А мама – літня жінка, до якої буде легко втертися в довіру!
– Ми звернемося в хороше агентство, я особисто цим можу зайнятися. Знайдемо людину з найкращими рекомендаціями, з досвідом… І потім, ми ж будемо приходити, відвідувати Раїсу Георгіївну, тримати все на контролі. І ти, і я, і Люба з Сашком. Та й Іра доросла дівчина, бабусина улюблениця. Нас багато…
– Ось саме: нас багато, а ти пропонуєш збагрити маму чужій людині. Може, ще запропонуєш відправити її в будинок для літніх людей? – Олексій встав з-за столу і, стиснувши кулаки, пройшовся по кухні.
Марія зрозуміла, що він зараз дуже нервує і насилу стримується, щоб не підвищити на неї голос.
– Олексію, – якомога спокійніше сказала Марія, – не треба впадати в крайнощі. Мені б і в голову не прийшла думка про будинок престарілих. Це жорстоко. Але варіант з помічницею по господарству я вважаю цілком прийнятним. Раз Люба не хоче брати маму до себе, і ми…, і я…
Марія не знала, які слова підібрати, щоб озвучити те, що крутилося у неї на язиці…
– Тобто ти відмовляєшся піклуватися про мою маму? – запитав Олексій, уважно подивившись на дружину.
– Так, я не готова жити з нею під одним дахом… До того ж умови у нас не найкращі. Діти не можуть жити в одній кімнаті, і ти сам повинен це розуміти. І Луїза… Я не можу позбутися кішки, вона ж член сім’ї, діти її обожнюють.
– Ось вже не думав, що кішка тобі дорожча за мою маму! – не стримався і перейшов на крик Олексій. – Все, не можу більше, піду провітритися.
Чоловік вискочив з кухні і через хвилину Марія почула, як грюкнули двері. Вона не стала утримувати чоловіка, розуміючи, що він зараз на взводі, і, можливо, так навіть краще. Нехай прогуляється, подумає, заспокоїться…
Продовжувати цю непросту розмову на підвищених тонах їй не хотілося.
Коли чоловік повернувся, він все таки погодився на те що пропонувала Марія. І жінка зітхнула з полегшенням, їхній сім’ї нічого не загрожує, і все буде як раніше…
Вона обійняла Олексія,і подякувала за розуміння, Марія бачила як тяжко йому на душі, але добре ,що він також зрозумів, що усім буде краще жити окремо,а допомагати свекрусі жінка не відмовляється,тільки не під одним дахом…
