– А в тата є інша тітка, він із нею на машині їздить.
Слова ці обрушилися, немов грім серед ясного неба. Жінка, яка одягає доньку в дитячий садок, завмерла. Швидко глянула на годинник і тільки в цю секунду зрозуміла, що сказала дівчинка.
– Тато їздить з іншою тіткою. Він на машині приїжджав, і потім я його бачила.
– З якою тіткою?
– У неї волосся біле-біле, а очі сині! Як моя куртка!
Заціпеніння накрило з головою. Жінка міцніше запахнула курточку доньки, застебнула її, потім вийшла на вулицю з кам’яним обличчям. Зараз не можна було про це думати. Потрібно дати собі час.
Вихователька прийняла дівчинку і якось із тривогою подивилася на Ольгу. Та знизувала плечима, ніби намагаючись показати, що нічого не сталося.
– А чоловік мій доньку завжди сам забирає? – раптом запитала Оля, тут же пошкодувавши про це.
– Сам. Він же у вас вахтовик, наскільки пам’ятаю. Він рідко тут буває, вас я бачу куди частіше. Не забудьте, будь ласка, що в нас свято осені на носі, – беземоційно відповіла вихователька.
Оля вийшла на вулицю, сіла в машину, притулилася чолом до керма. Біле волосся і сині очі? Це ж вилита колишня дружина Максима. Ну прямо вилита! Невже він вирішив кинути сім’ю і повернутися до колишньої?
Думки шаленим потоком мчали в Олиній голові. Здавалося, що цей поїзд ніколи не зупиниться. Хотілося тільки одного: прояснити ситуацію. Та й що в чоловіка не вистачило розуму приховати все від доньки?
Оля повернулася додому, сіла за роботу, у перервах робила домашні справи. І цього дня час тягнувся зрадницьки повільно. Стрілка годинника, здавалося, не зрушується з місця. А думки все мчали, приносячи з собою ще більш тривожні дзвіночки.
А може, він узагалі їздить не у відрядження? А що, якщо в нього справді хтось є? Може, він готує ґрунт для того, щоб покинути сім’ю?
І тут же з новою силою пронеслися нові думки про те, як Оля справлятиметься як мати-одиначка. І так сильно вона себе накрутила, що не змогла навіть проект закінчити до обіду. Сиділа в офісному кріслі, обхопивши коліна, і ридала, бо сил не було.
Десь у глибині душі жінка розуміла, що потрібно об’єктивно оцінювати ситуацію. А про яку об’єктивність ідеться, якщо чоловік раптом знайшов іншу? Або не знайшов іншу, повернувся до минулої? Адже розлучилися вони на більш-менш хорошій ноті, ні сварок, ні скандалів. Раптом це про щось говорить?
Увечері Оля сходила за донькою в дитячий садок. Дівчинка розповідала про новий виріб і про те, що наступного разу обов’язково зліпить єдинорога. Вона трохи підскакувала на кожен бордюр, ловила рівновагу, зрідка спираючись на маму.
– Слухай, Ганно, а де ти тата з іншою тіткою бачила?
– Коли ми з ним у торговий центр їздили! Мене Дарина забрала, яка в костюмі собачки. А тато з тіткою розмовляв, сміявся. І тітка ця його по плечу так хлоп-хлоп… А коли тато мене забирав, уже був один.
– А ще коли? – крижаним тоном промовила жінка.
– Коли тато з басейну мене забирав. Вона з машини вийшла, обійшла, щось сказала татові й пішла.
– А вона посміхалася, коли йшла?
– Так, усміхалася. І волосся в неї таке біле-біле, зачіска смішна.
Дівчинка розсміялася. А ось Ольга відчула моторошний, гнітючий, одночасно гострий біль у грудях. Усі її побоювання підтвердилися. Високий хвіст, білосніжне волосся, сині очі. Це точно його колишня.
Того вечора Оля ніяк не могла заспокоїтися. Вона ходила з кутка в куток, майже не звертала уваги на доньку і не могла сконцентруватися на робочих питаннях. А коли чоловік зателефонував, то й говорити з ним не хотілося. У голові постійно дзвеніла думка, що він її обманює.
– Я днями приїду на чотири дні. Потім відразу поїду. У нас тут проміжок буде між проектами, не хочу тут кувати. Тож у зоопарк сходимо. Доньці скажи, що я їй ведмедя купив, як вона і просила.
– Ведмедя?
– Вона ж хотіла ведмедя. Щоб був білий, як справжній, а не як плюшевий. Я тут по всьому місту на вихідних носився, щоб знайти. Ось вона зрадіє!
Оля не розуміла, як він може так міркувати. Такий спокійний… Жодного натяку на те, що знову зі своєю колишньою зійшовся. Ще й усміхається в трубку, сміється. Добре йому, на двох дівчат розраховує, а сам у шоколаді!
– Олю, ти чого така серйозна? У тебе сталося щось? – раптом пролунав голос чоловіка в трубці.
– Ні, ні, Макс. Просто я втомилася, – збрехала Оля.
Не можна такі питання телефоном обговорювати. Ось повернеться він із відрядження, і тоді вона все йому висловить. Цікаво буде подивитися на його обличчя, коли він зрозуміє, як облажався. Якщо вже наважився на сторону йти, то хоча б навчився б це приховувати нормально.
Усю ніч Оля проплакала, загорнувшись у ковдру. Вона намагалася організувати подумки своє життя без чоловіка. Ніколи б не подумала, що доведеться все планувати самотужки. Макс був міцним на характер, надійним чоловіком, на якого завжди можна покластися.
Будь-яка поломка в будинку вирішувалася його руками. А якщо він у відрядженні, то і сам майстра знайде, і гроші переведе, і проконтролює, якщо буде потрібно.
Усі робочі питання вирішував Макс, домашні теж він. Максим був той самий стрижень, на якому тримається вся сім’я. Оля завжди думала, що ця людина послана їй небом. Що ось саме з ним у неї буде щаслива сім’я. Але, мабуть, цьому не судилося статися…
Через кілька днів Максим мав повернутися з відрядження додому. Оля відвела доньку до садочка, повернулася додому і не могла зайнятися роботою. Вона сиділа в кріслі, нервово смикала ногою і намагалася себе заспокоїти. Ну ось провернувся ключ у дверях, і почувся знайомий, рідний до болю голос.
– Олю, ти де? Твій ріднулька повернувся! – сміючись промовив Максим.
Але Оля вийшла до нього без особливої радості. Немов хмара нависла над її головою. Жінка хотіла висловити йому все серйозно, але не змогла. Сльози тут же хлинули градом.
– Ольчику, ти чого?
Максим потягнувся, щоб обійняти її. Він обхопив обома руками дружину, але вона затарабанила руками по його плечах.
– Не чіпай мене! Не чіпай! Я так і знала, що не буває так все добре. Хоч би ховався нормально! Дочка тебе з нею бачила! Біле волосся! Сині очі, так? З колишньою зійшовся? Я так і знала!
Оля заридала ще гірше, ніж раніше. Уже не було сил чинити опір.
– Донька! Твоя донька каже, що в тебе інша тітка. Та як ти посмів…
Максим усе тримав її обома руками і чекав, поки вона заспокоїться. А щойно ридання припинилися, чоловік сунув їй куртку в руки.
– Донька бачила, кажеш? Поїхали.
Голос Максима був серйозним і непримиренним. Було помітно, що він не збирається сперечатися. Абсолютно виснажена від нервів і безсонної ночі, Оля сіла в машину, кинувши куртку собі на плечі. Вона мовчки чекала, поки вони доїдуть до пункту призначення. І навіть не одразу зрозуміла, що опинилися біля будинку матері Максима.
Оля вийшла, уже готуючись до серйозної розмови. Не дарма він її сюди привіз, найімовірніше буде щось вимагати. Або при матері розповість про розлучення… Але коли вони увійшли в будинок, жінка аж рот відкрила від шоку.
– Янко, ти вдома? А ну вийди! – крикнув Максим.
І коли в коридорі з’явилася Яна, сестра чоловіка, Оля відчула себе дивно. Вона відчула полегшення, але при цьому з головою накрило почуття провини.
Білосніжне волосся, сині очі, високо зібраний хвіст. Колись чорнява Яна виглядала до невпізнання інакше.
Шість років дівчина провела за кордоном, тепер повернулася. Не дивно, що малеча не впізнала її в обличчя.
– Ось тобі моя пасія! – засміявся Максим. А потім звернувся до сестри: – Уявляєш, донька наговорила, що в мене інша тітка!
Він розреготався і тут же вільною рукою обхопив дружину за плечі.
– Дурничка ти, Олько. Я ж тебе на все життя вибрав. Я ж тебе так кохаю, що божеволію! Та я з кожним днем тебе і доньку все сильніше люблю. Ніхто мені не потрібен, дурепо. І наступного разу, перш ніж себе накручувати, хоча б у мене запитала!
Уже хвилин за двадцять за кухлем чаю вони сміялися над цією історією. Оля сиділа поруч із чоловіком, обхопивши його під руку і поклавши голову на плече. Як же безглуздо вона почувалася!
Але це не мало значення. Однак цей випадок послужив серйозним уроком. Перш ніж накручувати себе до нестями, варто розібратися в ситуації як слід!
