У стародавньому Китаї дівчина, яка виходила заміж, повинна була жити у домі свого чоловіка, і слугувати йому і його матері.
Так сталося, що одна дівчина після весілля мала постійно вислуховувати несправедливі докори своєї свекрухи. Одного разу її охопив відчай, і вона вирішила позбавитися від неї. Дівчина вирушила до торговця травами, який був другом її батька. Вона поскаржилася йому:
– Я більше не можу жити зі своєю свекрухою. Вона зводить мене з розуму. Не могли б ви мені допомогти? Я добре заплачу.
– Що я можу для тебе зробити? – запитав травник.
– Продайте мені отруту. Я отрую свекруху і всі мої проблеми зникнуть, – відповідала вона.
Після довгих роздумів, травник сказав:
– Добре, я допоможу тобі. Але ти повинна зрозуміти дві речі. По-перше, ти не можеш отруїти свекруху відразу, тому що люди здогадаються про те, що сталося. Я дам тобі трави, які будуть поступово вбивати її, і ніхто не зрозуміє, що її отруїли.
По-друге, щоб остаточно уникнути будь-яких підозр, ти повинна приборкати свій гнів, навчитися поважати, любити, слухати і бути терплячою. Тоді ніхто не стане підозрювати тебе, коли вона помре.
Дівчина погодилася на все, взяла трави і стала потроху додавати їх в їжу свекрухи. Крім того, вона намагалася контролювати себе, прислухатися до свекрухи і поважати її. Коли та побачила, як змінилося до неї ставлення невістки, вона всім серцем полюбила дівчину.
Вона розповідала всім, що її невістка найкраща, така, про яку можна тільки мріяти. Через півроку, відносини між ними стали близькими, як між кровними матір’ю та донькою. І ось одного разу дівчина прийшла до травника і почала благати:
– Заради Бога, будь ласка, врятуйте мою свекруху від отрути, яку я їй давала. Я не хочу вбивати її. Вона стала самою чудовою свекрухою, і я люблю її.
Травник посміхнувся і відповів:
– Не хвилюйся, я не давав тобі ніякої отрути. Це були звичайні спеції. Отрута була тільки в твоїй голові, і ти сама позбавилася від неї.
Ми це те, що ми думаємо. Пам’ятайте про це!
