– О пів на п’яту ранку дитина заплакала. Я підскочила, дивлюся – чоловіка немає! Взагалі в будинку немає, уявляєш? Ні куртки, ні черевиків, ні ключів від машини. Лягали ввечері разом! Дзвоню, питаю – ти де взагалі? Все нормально, каже, спи, я у мами! Я не могла повірити в те, що чула. А вранці я сама зателефонувала свекрусі
– О пів на п’яту ранку дитина заплакала, він прихворів зараз, – розповідає 30-річна Ксенія. – Я підскочила, дивлюся – чоловіка немає! Взагалі в будинку немає, уявляєш? Ні куртки, ні черевиків, ні ключів від машини. Лягали ввечері разом! Дзвоню, питаю – ти де взагалі? Все нормально, каже, спи, я у мами! Це мати йому о другій годині ночі зателефонувала, він встав, зібрався і поїхав до неї! За матеріалами
Всі п’ять років свого шлюбу Ксенія бореться зі свекрухою, Антоніною Олексіївною, за увагу чоловіка Ігоря. Антоніна Олексіївна постійно тягне ковдру на себе.
Дзвонить не просто щодня, але і по кілька разів на день, весь час звертається до сина з великими і маленькими проханнями: приїхати, забрати, відвезти, налагодити комп’ютер, допомогти на дачі, прибити полички і поміняти розетку.
– Твоя мама хіба не в курсі, що існують таксі, сантехніки, комп’ютерні фахівці? – з сарказмом цікавилася Ксенія. – Ну не правильно це, ввечері по пробкам їхати на інший кінець міста, тому що мамі прийшла примха терміново пересунути шафу з одного кута в інший! Нехай двірника попросить, дасть йому 50 гривень! У тебе сім’я, дитина, робота. Скажи, що ти не можеш! Виклич їй, врешті-решт, «чоловіка на годину»!
Але навіть викликавши фахівця, наприклад, з ремонту холодильників, Антоніна Олексіївна все одно дзвонить синові. За людиною треба стежити, що він там напрацює, незрозуміло, сумлінних людей зараз немає в принципі, а Антоніна Олексіївна ні в ремонті, ні в холодильниках нічого не розуміє.
Раптом майстер замінить якісь деталі в її агрегаті, або змусить купити те, що не треба, або ще як-небудь обдурить стареньку. Самотню жінку образити норовить кожен. Потрібно, щоб у домі був чоловік, якого так просто навколо пальця не обвести.
– Вона не стара ще жінка, їй шістдесяти немає! – з обуренням розповідає Ксенія. – Просто спритно прикидається дурепою. Тут вона не розуміє, там не може, це не знає, як. Ну якось же інші жінки її віку одні живуть? І самі проблеми вирішують. І лампочки вкручують, і лічильники перевіряють, і крани лагодять, і навіть пральні машини.
Поки живий був свекор, батько Ігоря і чоловік Антоніни Олексіївни, Ксенії було простіше. Але три роки тому свекра не стало. На перших порах Ігор переїхав до матері. Звичайно, спочатку Ксенія не протестувала – тут все зрозуміло. Сама зібрала чоловікові речі на перший час.
Але минув тиждень, потім місяць, потім другий, настав третій. Змінився сезон, чоловік заїхав додому взяти тепле пальто і черевики, а також ще деякі речі, необхідні для життя. «Перший час» явно затягувалося.
– Ти додому збираєшся повертатися, чи як? – поцікавилася Ксенія.
Але чоловік тільки зітхав і умовляв потерпіти. Мамі дуже важко. Вона не може ні спати, ні їсти, до лікаря йти відмовляється, і тільки коли з роботи приїжджає син, їй стає легше.
Ксенії особливо його присутність в будинку поки не потрібна, дітей у них тоді ще не було. А для мами син зараз порятунок.
Ксенія довго входила в положення, але нарешті збунтувалася.
– Я вже серйозно думала тоді – розлучимося, – розповідає Ксенія. – На четвертий місяць ультиматум висунула: або ти повертаєшся, або залишаєшся. Повернувся. І усі залишилися живі і здорові, уявляєш! Хоча Ігор був упевнений, що мама його від’їзду просто не переживе. Але ось такі концерти, як вчора вночі, у нас час від часу до сих пір – але вже три роки минуло! У нас і дитина маленька тепер. Але свекруха про це не думає. Як тільки їй стає сумно – дзвонить синові, а він летить до неї бігом. Тьху!
– Слухай, ну можливо, у неї дійсно погано з серцем було? Не прикидалася ж вона?
– Та як же. Я запитала вранці у чоловіка – «швидку», чи що, викликали вночі до матері? Каже, ні, без «швидкої» обійшлися, мама випила таблетку, і все пройшло. Запалення хитрості, мабуть, як моя бабуся в дитинстві говорила! Як тільки син приїхав – заспокоїлася. Я чоловікові кажу – ну ти сам розумієш, що це ненормально? Ти всю ніч проїздив, не спав, з другої години на ногах, на нервах, за кермом, а вранці тобі на роботу! Адже там знижку не дадуть, що ти добу, не спав! Мати думає тільки про себе!
– А він що?
– Так розумію я все, говорить, але що я можу зробити? Ось вона дзвонить вночі, каже, серце тисне, в очах темно, не знаю, чи дотягну до ранку. І що? Трубку покласти і спати завалитися? Звичайно, я потихеньку зібрався, щоб вас з сином не розбудити, і поїхав до неї.
Мені його шкода і я розумію, що вона його мати і він не може відмовити їй. Чоловік у мене дуже добра людтна, а свекруха лише зараз користується цим. Про нього і його сім’ю не думає.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
