Чоловіки зазвичай діляться на два типи: перші зустрічають дівчину, закохуються та одружуються. А чого тут думати? Другі – звикають. Вони можуть роками жити поруч, створювати видимість серйозних стосунків, але при цьому особливо не поспішати створювати справжній осередок суспільства через двері певного органу з печаткою.
Справа в тому, що потрібно для себе дуже чітко визначитися, щоб потім не обманювати ні себе, ні того хлопця.
Часто буває, що сама жінка не дуже розуміє, а що їй дійсно потрібно від чоловіка, тому і виникає у відносинах така собі дивна штука однієї великої невизначеності.
А є жінки, які дуже хочуть справжніх стабільних стосунків, щоб серйозно, по-людськи, з повагою та розумінням: «А хто я взагалі тут така?».
Але у зв’язку з тим, що багато чоловіків сьогодні розбалувались і трішечки зменшили оберти, деяким жінкам доводиться грати в театр під назвою: «Я, на все згодна», щоб не побачити блискучі п’яти.
Тобто, всередині себе вона дуже хоче сім’ю, серйозних стосунків і чистого кохання, але при цьому перебуває в якихось незрозумілих історіях зустрічей у вихідні, спільного проживання з чоловіком без весілля та дітей років по 5 і навіть 20, вічних обіцянках та брехні.
Щоб не витрачати час заздалегідь і потім не розчаровуватись, збираючи розбите серце та мрії по шматочках, важливо любити себе.
Через любов до себе людина осягає світ, точно розуміє, навіщо вона тут і для чого, що їй потрібно, чого вона хоче від близьких та інше.
Коли жінка любить себе, вона не допустить витрати дорогоцінного часу і своїх почуттів на витіюваті стосунки, ілюзії та самообман.
Жінка, яка себе любить, точно знає, чого вона хоче і не боїться про це питати.
Так, є ризик побачити п’ятки чоловіка, який тільки вчора присягався у вічному коханні і обіцяв обов’язково одружитися, як тільки він підготує платформу, полагодить кран, створить подушку безпеки під ковдрою чи матрацом, відвідає троюрідну бабусю в Мавританії тощо.
Але це ж і на краще. Сенс таких відносин, якщо тобі потрібні зовсім інші? Сенс боятися втратити те, що тобі не потрібно і що тільки робить тебе нещасливою, якщо чесно зізнатися.
Ніколи не бійся дізнатися, де твоє місце у житті чоловіка.
Все просто.
Якось у мене була така історія. Почуття, тяжіння, кілометрові повідомлення, кілограмові обіцянки та слова під час зустрічі. Хоч сідай і книгу пиши про це все.
А потім, залишившись наодинці із собою, я раптом подумала: “Час іде. Нічого не змінюється. Воно, звичайно, все чудово і добре, тільки я не можу зрозуміти, а хто я в цій історії? Де моє місце? Я хто: подруга, кохана, хобі, захоплення, мрія всього життя?“
Дай, думаю, дізнаюся. Цікаво ж. Цікаво.
Набралася сміливості і у відповідь на якесь чергове повідомлення про те, як за мною сумують і швидше чекають зустрічі, щоб погуляти парком, сходити кудись повечеряти, послухати мій голос і сміх, відчути тепло моїх рук (ще трохи і я перетворюсь на автора любовного роману), написала:
Привіт. Я теж сумую та люблю наші зустрічі. Користуючись нагодою та шикарним стільниковим зв’язком, хочу запитати важливе для мене питання: «А хто я? Яке місце я займаю у твоєму житті? Хто ми?”.
Відповіддю мені була тиша.
Це давня історія. Вже поросла мохом і вкрилася попелом.
І я з тих пір зрозуміла, що настільки люблю себе і люблю свої мрії, свої бажання, свої уявлення про щастя, що не хочу витрачати їх на чиїсь звички, зручності та прикрашання дозвілля, життя та ілюзій.
Це питання стосується не лише тих пар, де немає офіційного штампу. Іноді і з ним не кожна жінка розуміє, хто вона у всій цій історії. Тягне час і себе, чогось чекає, намагається налагодити стосунки, а потім з’ясовується, що вона просто звичка та затишна подруга днів суворих.
Боятися бути щасливою не можна. І себе не любити також не можна. І ставити важливі для себе питання – тим більше не можна боятися.
