Одна літня жіночка дуже любила гуляти по місту. Це помітив сусід, полковник у відставці, який по роду служби, був спостережливий…
І ось, коли вона сиділа на бульварі і годувала голубів, він підсів до неї на лавочку, представився і виклав свої спостереження.
Сказав, що помітив її, коли вона о сьомій ранку виходила з дому і гуляла по бульвару. Потім він зустрічав її в парку… Бачив в кафе торгового центру, де вона пила чай… Вона прогулювалася до пізнього вечора, відвідувала різні виставки і ходила у кіно. Але постійно гуляла по бульвару! Вперед і назад. – Треба ж, який енергійний спосіб життя ви ведете! – сказав він.
Жіночка подивилася на сусіда і заплакала. Не хотіла плакати, але сльози потекли самі. Потім вона тихо сказала:
– У мене помер чоловік і ми з сином залишилися у великій квартирі. Я на всі свої заощадження зробила хороший ремонт і, щоб якось поліпшити життя й змінити обстановку, купила меблі. А рік тому син привів жінку. І вони тепер живуть разом. Вона не працює, а син до вечора на роботі. Вона мене не любить, я це відчуваю і розумію, тому й ходжу гуляти. Гуляти дуже корисно для здоров’я. Влітку гуляти добре, бо поруч торговий центр і я туди взимку ходжу грітися, попити чаю. І, вибачте, в туалет…
Коли людина постійно гуляє, відвідує виставки, заходить у магазини, сидить на лавочці – це не завжди означає, що вона любить гуляти. Можливо, їй просто нікуди йти. Куди піде літня жінка? Кому вона потрібна?
Куди піде дитина з «сумнівної сім’ї»? Або хвора людина? … Ось вона і гуляє. А грітися заходить в кафе, де купує чашку чаю, щоб пустили … А люди і не здогадуються в чому справа. І навіть заздрять, мовляв: і звідки тільки сили беруться, вести таке насичене життя!
А ця людина сумно мріє про власний затишний куточок, де можна полежати на дивані, або спокійно посидіти з чашкою чаю, щоб не мучили похмурі думки.
З цією жіночкою все добре закінчилося. Ви напевно здогадалися, що сусід-полковник зробив їй пропозицію взяти шлюб і тепер вони гуляють двоє. Хоча і набагато рідше, ніж раніше, бо їй не хочеться виходити з дому…
Той, хто мимоволі, до нудоти, нагулявся, той любить свій будинок, у якому, нарешті втомлена душа може відпочити.
Анна Кір’янова
