Його називали по-різному, адже він мав чимало псевдо: «Тарас Чупринка», «Дзвін», «Білий», «Роман Лозовський», «Чернець», «Тур»… Напевно, більшість уже зрозуміла, що мова піде про славетного генерала-хорунжого, українського політичного діяча, головнокомандувача Української повстанської армії, голову Секретаріату Української головної визвольної ради Романа Шухевича.
Роман Шухевич – одна з найвидатніших і найбільш неординарних постатей національно-визвольної боротьби українців у ХХ столітті. Національний герой, символ змагань та боротьби за свободу і незалежність України. Переповідати життя генерала Чупринки у вигляді сухої біографії не будемо. Аби з нестандартного кута поглянути на постать Шухевича, пригадаймо краще, як про нього відгукувалися рідні, друзі та побратими.
«Він був надзвичайно інтелігентний, культурний, строгий, але дуже добрий. Його дуже любили всі хлопці. Він був вимогливий, але з серцем. Дуже гарно грав на фортепіано. Любив музику. Був жартівливий. Умів забавляти кожного з наших гостей-священиків. Завжди знаходив тему для розмови. Був товариський, чутливий, надзвичайно сердечний. Серце в нього було дуже добре», – так Романа Шухевича згадувала його дружина Наталія, яка у своєму житті обрала далеко не найпростішу роль другої половинки головнокомандувача УПА.
Натомість Наталія Шухевич, молодша сестра Романа, у своїх спогадах відзначає: «Востаннє бачила брата Романа у 1938 році. Він був веселим, компанійським, дотепним, добрим. Грав на фортепіано. Захоплювався спортом.
Він і брат Юрко належали до Українського спортивного та до Карпатського лижного клубів. Роман був дуже гарний, мав кучеряве золотисте волосся. Чудово танцював, любив ходити на бали, хоча не завжди мав можливість, бо вони були платні. Його любили дівчата».
«Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича – людини виняткового гарту», – так писав один із ідеологів ОУН Петро Дужий.
«Роман Шухевич – рішуча, динамічна активність, бойовість, широкий розмах в революційній діяльності, безкомпромісність і прямолінійність у самостійницькій політиці, ідеологічна чистота й чіткість, а передовсім – правда, тобто однозгідність діла з словом, виметення фразеологічної облуди», – коротко, але водночас вичерпно описує Шухевича славетний Провідник ОУН Степан Бандера. Йдеться про найавторитетнішу з можливих оцінок. Без сумніву, що в наступних номерах ми обов’язково поміркуємо і над «правилами життя» цього борця за українську незалежність.
«Постать славної пам’яті Романа Шухевича – одна з найвидатніших у всій історії націоналістичного революційно-визвольного руху, а в переломних етапах останнього двадцятиріччя – її символ і дороговказ. Роман Шухевич відіграв важливу роль у розвиткові руху в попередніх його періодах, а на найважливішому відтинкові – від початку останньої війни по сьогодні – надав йому напрям і безпосередньо ним керував», – резюмує один із лідерів ОУН-УПА Микола Лебедь.
«Політична й життєва принциповість, безмежна особиста відвага, рухливість, жвава й весела вдача, простота в щоденному житті та поведінці, «тверда рука» й разом з тим батьківська турбота про інших – ось характерні риси характеру славної пам’яті генерала Шухевича. Ними Він скрізь і завжди завойовував симпатії, створював життєрадісний, бадьорий настрій, закликав до безстрашної, безкомпромісної й твердої боротьби з ворогами України. Зі світлою пам’яттю про нього, задивлені в його геройську постать бійця й керівника визвольного руху, наснажені його відвагою, оптимізмом та революційністю, загартовані й досвідчені під його рукою, до кінця віддані ідеї визволення українського народу, ми відважно далі вестимемо нашу священну боротьбу аж до повної нашої перемоги. Не складемо нашої зброї й не припинимо нашої боротьби доти, аж поки Україна не буде визволена», – писав у своїй статті Василь Кук, який після смерті Романа Шухевича у 1950 році став Головним командиром УПА.
А які ж цитати самого легендарного головнокомандувача УПА увійшли в історію? Підбірку висловлювань Романа Шухевича ми підготували у традиційному форматі.
Мудрого – не одурити, чесного – не купити, мужнього – не зламати.
Ми боремось не тому, що ненавидимо тих, хто знаходиться перед нами, а тому, що любимо тих, хто у нас за спиною!
Гарантією справжньої демократичності майбутнього ладу в українській державі є, в першу чергу, широко народний характер українського руху, його безприкладна ідейність. Український визвольно-ідейний рух зродився з надр українського народу, діяв в ім’я інтересів українського народу. Воля і щастя українського народу – його найбільша мета.
Самостійність здобуде не одна партія чи організація, чи окремі люди, здобуде її тільки ціла Україна.
Ми не мстимося за наші родини, ми боремося за те, щоб раз і назавжди повалити цей страшний антинародний комуністичний режим.
Ми не маємо права по своїй волі домовлятися ще з ким-небудь, поза українцем. Ми мусимо мати дисципліну. Бо це може дуже дорого коштувати.
Українці мусять безкомпромісно боротися проти Гітлера і проти Сталіна. Свободи ніхто не подарує.
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Гітлер – напівінтелігент, зарозумілий «юберменш» і дуже короткозорий.
Я не вірю в добру волю нацистів визнати Україну самостійною державою. Вони нас тепер потребують і використають, бо ще не знають, як їм піде війна на Сході, але як Гітлер думає, що нас перехитрить, то помиляється, бо ми маємо свої пляни.
Незалежність проголосять комуністи, але ми того не дочекаємось.
Ми усі – вояки УПА і всі підпільники зокрема, і я – свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Але, запевняю вас, – ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Це наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити. Ми віримо глибоко в українське молоде покоління, що прийде після нас
