Віка та Марина були близькими подругами ще зі школи, завжди підтримували одна одну, навіть коли навчалися в одному університеті, то жили разом у кімнаті в гуртожитку. Однак, коли Віка вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вони почали розмовляти все менше і менше, поки не перестали спілкуватися взагалі. Не зважаючи на спроби зв’язатися з Мариною, вона не змогла знайти її.

Згодом у Віки народився син, і вона зосередила весь свій час та енергію на ньому. Згодом дізналася, що Марина теж вийшла заміж, але не мала жодного уявлення, де вона живе. Коли донька підросла, поведінка чоловіка стала підозрілою. Вікторія запідозрила, що у нього є коханка, але не мала жодних доказів.

Зрештою, чоловік підтвердив її підозри та запропонував розлучитися, розповівши, що його коханка вагітна. Не вагаючись, Віка пішла від нього забравши доньку і повернулася до рідного міста, де звільнилася квартира її матері. Це зайняло деякий час, але врешті-решт вона знайшла роботу і почала нове життя.

Одного разу Віка випадково зустріла Марину, коли йшла до будинку Марининої матері, щоб дізнатися про місцеперебування подруги. Коли Марина вийшла з будинку, обидві були дуже раді бачити одна одну. Виявилося, що подруга теж нещодавно розлучилася з чоловіком і виховує сина, яку того дня вела до дитячого садочка. З цього моменту Віка та Мрина знову стали нерозлучними. Коли Марина відлучалася у справах, Віка часто няньчилася з її сином. Одного разу, коли у Віки з’явився вільний час, вона поспішила в гості до подруги, щоб посидіти з її сином, поки та відлучиться у справах.

Віка прийшла раніше і вже збиралася дзвонити у двері, коли почула, як Марина голосно з кимось розмовляє:

– У Віки в квартирі такий безлад, ти б бачила. Я навіть не хочу туди йти.

Вікторія була приголомшена почутим. Вона ніколи не очікувала, що її подруга може так про неї говорити. Хоча в цей день вона сиділа із сином Марини та намагалась не подати знаку, що підслухала розмову. Але цей випадок змусив її замислитися над тим, чи справді їй потрібна така подруга, як Марина.