Як перестати допускати подібне?
Вперше за добрий вчинок дякують щиро. Вдруге часто ставляться як до чогось повсякденного. А втретє починають чіплятися, кажучи: «Ти міг би допомогти набагато краще». Є така мудрість: «Добро має бути з кулаками».
І справді, коли на добрі намагаються «виїжджати», а об добру людину буквально починають витирати ноги — настав час припиняти надавати допомогу. Навіть якщо вона стосується найближчих людей, включаючи родичів.
Один з найпопулярніших американських психологів — Роберт Чалдіні — має відповідь на питання про те, як перестати допускати подібне. А головне, як вчасно схаменутися і виявити маніпулятора на ранній стадії.
Матеріал побудований на базі книги Чалдіні «Психологія впливу», завдяки якій він набув світової популярності як практикуючий психолог.
Стандартні маніпуляції
До звичайних маніпуляцій, що часто встигають «додуматися», відносяться докори, засудження, образи, порівняння. Все це лише різновиди маніпуляцій, мета яких дати результат. І коли ними користується близька людина, вони дуже сильно ранять.
Починаючи з банального: «А ось Світлана університет закінчила з червоним дипломом» і закінчуючи «І як ти виросла такою матір’ю, я ж тебе зовсім по-іншому виховувала?».
Мета будь-якого типу маніпуляції «просадити» людину емоційно і за наявності цього відчуття проштовхнути те, що потрібно самому маніпулятору. Але як боротися з маніпуляторами, якщо соромно відмовити у виконанні їхнього прохання? Чи не хочеться зганьбитися, виглядати в поганому світлі?
Ключ у холоднокровності. Якщо людина не дозволяє вивести себе на емоції, не дає волю почуттям, вона здатна міркувати адекватно. Часто можна протидіяти маніпулятору, ставлячи його в глухий кут нестандартним питанням. Наприклад, «А сенс?».
Відсутність підтримки
Кожна людина має власний шлях. І бажання в неї особисті. Одному захочеться пов’язати своє життя зі сценою та співати, іншому — стати актором, третьому — будівельником. Поділившись подібним з родичами, часто замість підтримки можна почути суцільний негатив. Наприклад, «Та навіщо тобі це потрібно?» або «Знову хочеш спустити гроші на вітер?».
І причин такої поведінки може бути достатньо. Починаючи від страху за людину (рідко) і закінчуючи заздрістю, побоюванням, що мети буде досягнуто. Більшість людей не міцно стоять на ногах.
Вони й самі нічого не уявляють, будучи заручниками власної парадигми. Навіть близькі родичі можуть бути егоїстами, які думають, як вигідніше їм.
Варто запитати себе: «А чого хочу я?». Так, думка близької людини може бути важливою. Але хіба від справжнього бажання здатна захистити чужа, недоречна критика?
Звичайно, варто спробувати поговорити на спокійних тонах, пояснити свою позицію і для чого ці зміни. Але якщо розмови не працюють, лайка забирає сили, варто перестати вірити в «однорогів» і ділитися потайними бажаннями, очікуючи, що цього разу буде підтримка.
Родичі, які рахують чужі гроші
Це дуже часто явище. Настільки, що купівля вами нового телефону для більшості родичів стане приводом сказати: «Краще б їжі на ці гроші купили». Аж до крайнощів на кшталт: «Ти б ці гроші могла мені віддати, я б їм краще знайшла застосування».
Роберт Чалдіні вважає, що люди, які щиро вміють радіти за інших, — це рідкість. Із цим треба змиритися. І якщо купувати новий телефон, машину, квартиру — будь-що, то навіщо про це комусь розповідати? Обпікшись раніше, варто зрозуміти просту істину — люди не змінюються. І сприймуть це за чергові хвастощі «та жовчю обіллють».
Рішення часто лежить на поверхні. Але люди мають цікаву властивість — сподіватися на інших, особливо на родичів. Якщо в кому й шукати підтримки, то серед однодумців — часто вони виявляються набагато ближчими за кровних родичів. І це нормально!
