Хто дякує сонцю за те, що воно світить?
Та ніхто. А давно ви дякували легеням за те, що вони дихають? Чи кисню за те, що він дає змогу жити? Яблука ви збирали? А казали «дякую! Дякую! Я такий вдячний!», – навряд. Якщо ви не надто духовно просунута людина, яка практикує філософію подяки.
Багатьма речами ми просто користуємось. Вони є, вони нам потрібні, ось ми ними користуємося. Це абсолютно нормально. То навіщо дивуватися, якщо вами користуються і не дякують? Чи дякують на словах, черговими фразами, але нічого не платять? Ви є. Ви даєте яблука. Ось і користуються. Гріються вашою енергією, споживають ваш ресурс та їдять ваші яблука.
Але людина не дерево і не зірка. Вона жива. Вона ділиться своєю життєвою енергією, яка їй потрібна. Віддає шматочок себе, коли комусь допомагає. І зрештою набридає роздавати своє життя направо-наліво тим, хто споживає і навіть «дякую» не говорить. Набридає бути деревом.
Вихід один – перестаньте давати. Хоч на якийсь час припиніть потік благодіянь.
Припиніть обслуговувати тих, хто може подбати про себе.
Перестаньте віддавати свої хлібні картки тим, хто не працює.
Перестаньте давати яблука задарма і повісьте цінник. Яблука коштують стількито.
І ось тільки тоді зрозуміють, наскільки цінним є те, що ви давали і робили.
Це як одна жінка поїхала на тиждень до мами; та захворіла. І тиждень чоловік та двоє дітей-підлітків пожили одні.
Їм цей тиждень видався важким і нескінченно довгим: їжу треба готувати, посуд мити, речі прати і прасувати, ходити в магазин, гуляти з собакою, багато чого треба робити. А нікому. Виявляється, це так важко і непросто – все робити самим! Це праця.
На роботі можна взяти відпустку. Якщо звикли до вашої цілодобової праці, нехай без вас впораються.
А родичам, які регулярно позичать у вас гроші, треба чемно відмовити. Нехай візьмуть у банку кредит. І подивляться, скільки цей кредит коштує.
Іноді це єдиний спосіб перестати бути яблунею – не давати яблука. І перестати бути сонцем – перестати світити. Іноді можна відпочити. Обігрівати ми не завжди можемо. І якщо люди просто забули про те, як багато ви даєте, вони згадають і зрозуміють. І більше цінуватимуть.
А якщо не поважали та навмисне знецінювали – відпадуть від вас, як п’явки. І підуть шукати нове дерево. Наївну яблуню або новорічну ялинку з подарунками та іграшками.
Бачили, що потім роблять із святковими ялинками? Де потім опиняється дерево, яке використали? Штучне прибирають у коробку. А справжнє – несуть на смітник.
Подумайте про це, якщо ваше добро та турботу знецінюють і не помічають. Поки вас не поклали в коробку і не винесли,- вибачте…
