Жив у одному селищі швець. Жив він праведно, мав віру сильну. І ось перед одним з великих церковних свят швець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити в храм.
Як раптом, напередодні самого свята, приснилося йому, як ніби чийсь голос, зовсім тихий і лагідний, каже: «Раз ти не зможеш прийти до Мене, то Я прийду до тебе в цей день».
Прокинувся швець і зрадів: «Невже Сам Господь до мене завітає?» – думав він.
Як міг, так і готувався до приходу бажаного Гостя. І, під час підготовки, він побачив за вікном ридає хлопчика. Покликавши його до себе, швець запитав:
– Чому ти плачеш?
– У мене сьогодні порвалися останні черевики і мені немає в чому ходити. А живемо ми в сім’ї бідно, а тому нові купити не зможемо.
Тоді швець заспокоїв хлопчика і сказав:
– Давай мені свої черевики, я починю тобі їх.
Через короткий час хлопчик, весь сяючий від щастя, стояв у відремонтованих черевиках. Провівши його, швець продовжив свою справу.
Настав вечір. І ось, приходить до нього бідна жінка і каже:
– Пробач мені, будь ласка! Я віддала тобі в ремонт свої чоботи, а заплатити тобі мені нічим, але ходити без чобіт тепер не можу – холоди настали.
Швець тільки посміхнувся і сказав:
– Готові твої чоботи. Носи на здоров’я!
– І віддав їх жінці, так нічого не зажадавши.
Наступала ніч. Давно закінчивши всі свої справи, швець сидів біля вікна і чекав Гостя. Справа вже наближалося до сну, коли швець, зажурився від безплідного очікування, став стелити собі постіль. І тут у двері постукали.
Відкривши, швець побачив перед собою подорожнього. Той сказав:
– Пусти мене до себе переночувати. Я весь день в дорозі, але податися мені немає до кого: ніхто до себе на ніч не пускає.
Зглянувся швець над ним і пустив до себе в хату. Давши відпочити подорожньому з дороги, швець уклав його спати на своє ліжко, а сам постелив собі на підлозі. І ось, відходячи до сну, він думав про себе:
– Напевно, я виявився негідним Гостя, тому що Він так і не з’явився до мене сьогодні. Мабуть, Він не сподобив мене честі справити з Ним цей великий святковий день, – з такими невеселими думками і заснув швець.
І ось знову сниться йому, як все той же тихий голос говорить йому:
– Я сьогодні приходив до тебе тричі, і щоразу Ти мене радо приймав.
