У далекі доісторичні часи, коли по планеті бродили дикі звірі, готові з’їсти все, що їм потрапить на очі, коли клімат був настільки холодним, що замерзнути і перетворитися на бурульку було легше, ніж знайти хоч якусь їжу, жило одне плем’я, а в ньому жінка, про яку склали легенду і передавали з уст в уста усі жінки від матері до дочки.
Ніхто не пам’ятає вже її імені, але, завдяки їй усі її дочки, внучки, правнучки і нащадки досі отримують не тільки все, що їм необхідно від життя, але і розкіш у вигляді коштовностей, модних нарядів і величезного числа прихильників.
А починалося все так:
У той рік плем’я відчайдушно оборонялося від наростаючих атак звірів.
Жінки захищалися і полювали пліч-о-пліч з чоловіками. Ніхто і не міг уявити, що жінки можуть залишитися в печерах і не вийти на полювання разом з чоловіками. Так було завжди – всі члени племені робили усі справи разом.
– Здобич важко йде в наші руки, – сказав вожак. – Вона хоче, щоб ми стали її закускою. Голод чекає нас, якщо удача не повернеться до нас обличчям.
Плем’я не бачило їжі вже 10 діб. Сила йшла з тіл воїнів. Видно було пониклі голови в сутінках печери, заваленої величезними каменюками.
Гарчання і скрегіт кігтів по валунам змушували розуміти, що плем’я в пастці.
Раптово одна жінка, яка зовні нічим не відрізнялася від інших встала і підійшла до вождя.
– Ти сильний воїн, – сказала вона.
– Ти спритний мисливець. Ти можеш швидко бігати. Твоя швидкість – наш порятунок. Жоден тигр не зрівняється з тобою. Тому що ти не тільки швидкий, ти ще і розумний. Ти легко обхитриш цю кішку, і перемога, як і раніше, дістанеться тобі.
Слова жінки нагадали вождю його минулі дні і його голова піднялася.
Йому подобалося її слухати, тому що від її слів сила поверталася в його м’язи разом з гідністю і гордістю за себе.
Вона подивилася в його очі і прочитала в них: «Будь ласка, не зупиняйся, говори ще!» І тому вона продовжила.
– Ми тягар тобі, славний воїн. Ти один вб’єш його швидше, ніж разом з натовпом жінок, яких змушений захищати. Непомітно вибравшись з печери, ти станеш для звіра несподіванкою, він не встигне піднятися, як твій спис простромить його серце. Я знаю – буде саме так! Ти вб’єш його, ми з’їмо його, а потім переберемося в місце, де нас ніяка тварюка не дістане. Ти приведеш нас в рай. Я знаю це!
Сказавши це, жінка повернулася на своє місце і сіла, закривши очі. Вона нічого не чекала від вождя, вона вірила, що цей сильний чоловік врятує їх. І хоча воїн не рухався, вона не переживала – вождь завжди сам приймав рішення.
Настав полудень 11-го дня. Від спеки всіх зморило, і жінка заснула, як втім, і багато інших …
Вона прокинулася від криків. Всі збуджено кричали і стрибали, і вона не відразу зрозуміла, що перемазаний в крові вождь не поранений, а тримає в руках м’ясо. Вона зрозуміла: вождь переміг!
Поки всі спали, в тому числі і величезний шаблезубий тигр, стомлений пекучим пеклом, вождь виліз з печери і зіштовхнув камінь на звіра. І поки той оглушений піднімався, вождь стрибнув на нього і встромив свій спис йому в серце.
Перемога була настільки легкою, що вождь, розрізаючи живіт тигра, не міг до кінця повірити в свою удачу. Раніше, коли він полював разом з усім плем’ям, було багато втрат, і їжа завжди була рясно присмачена скорботою за загиблими товаришами.
Вожак зрозумів, наскільки жінка, яка вірила в його перемогу, є мудрою і йому захотілося підійти до неї.
– Ти вбив звіра, вождь. Ти врятував нас. Ти – великий воїн! Я завжди буду пам’ятати твій подвиг. І, будь ласка, вождь, відведи нас туди, де ми будемо в безпеці.
– Добре, жінка, я обов’язково приведу тебе туди. А про себе подумав: «Ця жінка – мій щасливий талісман. Я хочу чути слова її віри в мене кожен день. І, поки вона вірить в мене, я завжди буду приходити до неї за її вірою! »
А жінка подумала: «Він потребує мене навіть більше, ніж я його! Я буду надихати його на подвиги. Поки я вірю в нього – він мій! »
Через роки вона співала колискову пісню своїй доньці. У перекладі на нашу мову сенс її звучав так:
«Виростеш – вибери собі чоловіка, в якого вір всім своїм серцем.
Кожен раз говори йому те, що хочеш, щоб він робив для тебе – і він обов’язково зробить.
Ти потрібна йому своєю силою віри, як сонцю потрібні планети , як усім живим повітря.
Ти потрібна йому, щоб він міг стати героєм.
Ти потрібна йому, тому що без твоєї віри він не доживе до ранку.
Вір в нього і нехай твоя віра кожен день доходить до нього в твоїх словах.
Якщо говориш з чоловіком – нехай слова будуть сповнені віри, якщо мовчиш – нехай мовчання теж буде повним віри в нього.
І він принесе тобі те, що ти хочеш ».
