“До великого суфійського мудреця і поета Джалаладдіна Румі прийшла жінка з хлопчиком і сказала: «Мій син їсть занадто багато цукру. Скажіть, будь ласка, йому, щоб він перестав і більше так не робив. Він вас дуже поважає і неодмінно послухається».
Джалладдін уважно подивився на дитину і сказав жінці: «Приходьте, будь ласка, через три тижні».
Жінка подумала «Як дивно, чому він не може сказати дитині таку просту річ», але пішла і повернулася через три тижні. Румі знову сказав: “Приходьте через ще три тижні”. Жінка пішла в ще більшому подиві, але — як і було сказано — повернулася через три тижні.
І тоді Румі сказав: “Хлопчику мій, послухай мою пораду; не їж багато цукру, це шкідливо для здоров’я”.
Хлопчик сказав: “Учителю, якщо ви так говорите, я не буду більше цього робити”.
Мати попросила хлопчика почекати її на вулиці і запитала у Румі: «Учителю, чому ви не сказали це в перший раз?»
Румі відповів: “Справа в тому, що я сам дуже люблю солодке. Щоб сказати твоєму синові перестати їсти цукор, мені потрібно було самому позбутися цієї слабкості. Спочатку я вирішив, що на це мені вистачить трьох тижнів, потім зрозумів, що помилився».
Одна з ознак справжнього майстра – він ніколи не стане вчити тому, через що не пройшов сам. Його слова – завжди його власне життя, його мудрість виникає з його власного досвіду, а не почерпнута з книг».
“Закон на всіх рівнях буття один і той же: свій наступний світ ми вибираємо за допомогою знання, знайденого тут. І якщо тут ми віддали перевагу невігластву, і знання наше залишилося колишнім, — наступний наш світ нічим не буде відрізнятися від нинішнього, всі його обмеження збережуться», — Річард Бах, «Чайка Джонатан Лівінгстон».
