Наше життя більшу частину часу мчить, немов на автопілоті. А що якщо на кілька хвилин зупинитися і почати слухати? Притча, яка спонукає задуматися…
Одного разу фермер виявив, що втратив в сараї з сіном свій годинник. Незважаючи на те, що він не представляв собою ніякої цінності, і вартість його була невелика, годинник був дорогий фермеру так як це подарунок від коханої людини.
Після безрезультатних довгих пошуків уздовж і поперек сараю, він здався. Сил вже не було. Побачивши неподалік хлопчиків, він вирішив звернутися за допомогою до них і пообіцяв винагороду тому, хто відшукає в сіні його годинник. Почувши це, хлопчаки ватагою помчали до сараю, облазили весь стіг зверху донизу, але годинник так і не знайшли. І в момент, коли фермер вже збирався залишити всі спроби розшукати годинник, до нього підійшов маленький хлопчик і попросив дати йому ще шанс. Фермер, подивившись на нього, подумав, а чому б і ні, тим більше дитина виглядала досить щирою. Тому фермер відправив хлопчика в сарай.
Яке ж було його здивування, коли через деякий час хлопчик вийшов з сараю з годинником в руці. Фермер, охоплений радістю, з цікавістю запитав, як йому вдалося зробити те, в чому інші хлопчаки зазнали невдачі. Хлопчик відповів: “Я не робив нічого. Я просто сидів на підлозі і слухав. У тиші я почув їх цокання, пішов у напрямку звуку і знайшов їх».
Мораль: спокійний, безтурботний розум може мислити краще, ніж збуджений і схвильований. Іноді потрібно просто зупинитися і почати слухати.
