Одного разу боги зібралися і хотіли якось себе розважити. Хтось запропонував:
– Може заберемо щось у людей?
На що йому відповів інший бог:
– Ну забрати я знаю що можна – щастя. Але ось куди його сховати, щоб вони довго шукали та не знаходили.
Один з них запропонував заховати щастя на найвищій вершині у світі, на що йому відповіли:
– Люди дуже сильні, вони можуть піднятися на будь-яку вершину. Вони швидко піднімуться на цю вершину і знайдуть щастя.
Інша пропозиція звучала так:
– Потрібно заховати щастя на дні найглибшого моря.
І йому відповіли:
– Люди – найцікавіші істоти з усіх, яких ми створили, тому їм не складе ніяких труднощів зробити якусь машину, яка зможе зануритися на дно.
– Давайте тоді закинемо щастя на іншу планету, там його точно ніхто не знайде.
– Ти ж пам’ятаєш, ми наділили їх таким розумом, завдяки якому вони можуть легко спорудити корабель і мандрувати всюди, куди тільки захочуть.
І тут наймудріший, найстаріший бог сказав:
– Я знаю одне місце, звідки вони точно не зможуть відшукати щастя. Сховайте його всередині них самих, туди ніхто ніколи не дивиться. Вони витрачають все життя на те, щоб шукати щастя всюди, в той час, як воно знаходиться у них під носом.
Мораль:
Щастя всередині. Ми витрачаємо дуже багато часу на пошуки схвалення і розради в іншому місці. І завжди виявляється, що не там шукаємо. Зазирніть всередину себе!
