Як часто ми помиляємося в людях, безумовно і повністю їм довіряючи? Та життя вчить нас тому, що наївність та щирість — це різні речі. І як же навчитися розбиратися в людях? Відповість ця коротенька притча:
Учень запитав Старця: «Як мені навчитися розбиратися в людях — кому мені довіряти і кого боятися?»
– Скажу тобі спочатку, кого потрібно побоюватися, — сказав Старець.
— Побоюйся самого смиренного на вигляд! Коли побачиш, що хтось кладе перед тобою поклони, обіймає тебе і виявляє тобі своє незвичайну прихильність — ти побоюйся найбільше!
— Як же так, Старче? — здивувався учень. — Поясни мені!
— Тому що він перший і зрадить тебе, – відповів старець зітханням.
— А кому ж мені довіряти? – запитав учень.
— Довіряй тим, хто простий з тобою і говорить тобі правду, яка б вона не була, ці люди першими прийдуть до тебе на допомогу!
Сказав старий монах: «Істинне смирення завжди непомітне, тому його важко знайти, але, коли знайдеш його — воно тебе ніколи не зрадить».
А чи вмієте ви розбиратися в людях?
