Все своє свідоме життя я прожила в селі. Пів року тому, мій син почав наполягати, щоб я переїхала жити до них в місто. Говорив, що мені так буде набагато краще, магазин під боком, є де вийти погуляти. Обіцяв, що у мене буде окрема кімната у квартирі, одним словом, намалював мені рай, а все вийшло набагато гірше.
Я не часто кудись виїжджала з села. Після школи вступила в педагогічний інститут, а потім вернулася викладати назад у село. Так і пройшли моїх 35 років учителем математики.
У нас з чоловіком народилося двоє дітей – син Олег та дочка Таня. Чоловік тяжко захворів та помер, але дітьми він встиг позайматися: Олега він навчив водити машину, а Таня часто ходила з батьком по гриби та ягоди. Бувало таке, що приносила додому повні кошики!
Коли наступили дев’яності роки, Олег якраз мав вступати в інститут, грошей у нас майже не було, тому я була змушена працювати понаднормово репетитором та на городі, щоб оплатити синочку навчання в місті.
Олегу вийшло вступити в енергетичний інститут, а зараз він працює на теплоелектростанції.
Коли навчався, то жив в комунальній квартирі, але потім одружився і вони з дружиною купили невелику однокімнатну квартиру в кредит. Дружина його, була дуже ледачою. А після одруження, їхні проблеми з лінню стали спільними.
– Олег, сходи, будь ласка, за продуктами, бо у холодильнику нічого немає, а мені не хочеться.
– Як ти встигла стомитися? Ти ж цілий день була дома! – запитав здивований Олег. Ірина одразу почала виправдовуватися, що погано себе почувала, що було холодно на вулиці, і багато чого в цьому роді. До заміжжя вона працювала в салоні краси, а коли зявився чоловік, то і працювати не довелося більше, а навіщо, якщо чоловік повністю забезпечує?
Іра була дуже дріб’язковою жінкою. Вона перевіряла все до копійки – чи нічого чоловік від неї не приховав.
Одного разу я прихворіла і моя донька розповіла про це Олегу. Син тоді дуже почав переживати та запропонував сестрі, щоб я переїхала до них, тому що і йому і мені буде так спокійніше.
Цю розмову почула його жінка і крикнула:
– Ти чому такі речі вирішуєш без моєї участі? Я не хочу жити з твоєю мамою!
Приїхала я до свого сина, а невістка з самого порогу зустріла мене зі злим поглядом та провела до маленького диванчика на кухні:
– Тут ви будете спати.
Я тоді знизала плечима і, подумавши, сказала:
– У вас тут все не так, як в селі, але це нічого, і так нормально буде.
Так ми прожили місяць. Я завжди готувала щось смачне, але тільки відкрию духовку, як моя невістка кричить:
– Я ж просила вас казати мені, коли будете щось готувати, а то щось натиснете не те, а техніка дорога!
Я не звертала уваги на те, що говорила невістка. Продовжувала пекти свій домашній, смачний хліб.
Згодом моя присутність почала дуже дратувати невістку. Вона почала говорити, що я дуже багато витрачаю, а моя пенсія нічого не перекриває. Одного разу я почула, що невістка скаржиться моєму синові та наполягає, щоб я повернулася додому:
– Нехай продає свій будинок в селі, а гроші віддає нам.
Я більше не могла це слухати, тому зібрала речі та тихенько вийшла з квартири. У село я приїхала під ранок. Моя донька зустріла мене на порозі, і коли я розповіла про цю історію, вона просто почала плакати, не вірячи, що рідний син може так вчинити.
– Я тебе більше нікуди не відпущу – сказала тихо Таня. Постелила мені в моїй кімнаті, де все було таким рідним та спокійним.
Я ви вважаєте, як мав вчинити Олег?
Напишіть нам в коментарях