Коли свекруха сказала, що збирається подарувати нам свою дачу – я була на сьомому небі від щастя. Ніколи навіть не сподівалася, що Марія Миколаївна на таке піде. 

Город, картопля, огірки, помідори і гори банок із закрутками – все це приносило жінці купу задоволення. 

Її жартома називали в селі постачальником квашенини. Всі сусіди, друзі і просто знайомі отримували бодай по одній баночці огірочків власного виробництва від пані Марійки. 

І нам перепадало. Мій Дмитро пропадає за маминими закрутками. Я собі тим голову не морочу. 

Такий міні-бізнес свекрухи розвивався б і далі, якби її не почало підводити здоров’я. 

– Не можу я вже, синку, робити на городах, хоч і дуже цю справу люблю. Хай Галинка до того береться. Я, так би мовити, естафету їй передаю. 

Я й взялася! Засіяла весь город травичкою, подекуди квітки висадила. Я точно не з тих жінок, які мають здоров’я полоти, копати, поливати і врожай збирати під палючим сонцем. 

На подвір’ї ми поставили велику альтанку, мангал, кожних вихідних приїжджали з дітками на шашлики. Їм на свіжому повітрі дуже подобалося: і побігати, і погратися можна. Дмитро малим ще й гойдалки поставив – ото вже радості було. 

Я себе навіть краще почувати останнім часом стала. От теплі дні добігають кінця. Чекаємо бабиного літа, щоб закрити сезон пікніків. А наступного року обіцяли синочкам басейн поставити на подвір’ї. 

Все було б чудово, але в наші плани неждано-негадано втрутилася свекруха. 

Приїхала на днях на дачу. Урожай збирати надумала!

А в мене одна трава на городі. І кілька жоржин стирчить при парканчику. 

– Це що таке?! – заволала свекруха.

– Маріє Миколаївно, Ви ж самі мені дачу віддали. Я думала, що можу робити все, як мені зручно. 

– Як тобі зручно?! Ти хто тут така?!

Одним словом, крику було стільки, що всі сусіди позбігалися дивитися, що там у Гончарів відбувається. 

Наостанок свекруха заявила, що забирає в нас дачу, помахала на мене пальцем і сказала, щоб ноги моєї більше в цьому домі не було. 

Я тепер навіть не знаю, як сказати дітям, що ми більше не приїдемо на дачу, доведеться тепер альтанку демонтувати, гойдалки забрати з подвір’я. 

Дуже прикро…

Як не намагалася помиритися з Марією Миколаївною, все їй пояснити, знайти якийсь компроміс – все марно. 

Я навіть запропонувала купувати їй овочі на базарі, хоч відрами, хоч мішками, аби тільки не сердилася, але вона й слухати нічого не хоче. 

Як тепер бути?

Що порадите жінці?

Напишіть нам у коментарях на Facebook