У вихідний день я планувала виспатися, але ще не було й восьмої години, коли в мої двері подзвонили.
Коли я відчинила, то на порозі побачила Зіну, дружину мого брата. Я знала, що вона собою представляє, і навіть не здивувалася її візиту.
Зіна була до неможливості безцеремонна особа, ніколи не попереджала про свої візити. Прийшла вона до мене з дитиною, бо Влада не взяли до садка.
А все тому, що після довготривалої хвороби, завжди потрібно брати в лікарні довідку про одужання. Зіна ж Влада ніколи не водила до лікарні, коли той хворів, вона лікувала його самостійно, застосовувала народну медицину.
Я їй неодноразово казала, що так не можна робити, треба дитину показувати лікареві, але Зіна і сама розумна, тому ніколи мене не слухала.
Та й навіщо їй потрібні зайві проблеми, адже я живу поряд із садком, до якого ходить племінник, тому Зіна завжди в таких випадках приводила його до мене, а сама йде займатися своїми справами.
Так трапилося і цього разу. Влада без довідки не взяли в садок, і Зіна привела його до мене, при цьому дитина навіть ще не снідала.
Звісно, я їх запросила до кімнати, а сама пішла на кухню готувати хлопчику сніданок. Владик ріс зніженою та примхливою дитиною, тому, навіть на кухні я чула його рюмсання. Але незабаром все стало тихо, хлопчик заспокоївся, і Зіна прийшла до мене.
Вона мені пояснила, що Владик гортає книгу, а вона хоче попити кави. Я тоді не надала цьому значення, та продовжила готувати сніданок, а Зіна насолоджувалася своєю ранковою кавою.
Незабаром я все приготувала, накрила стіл, і пішла кликати племінника. Але коли я зайшла до кімнати, то була шокована побаченим.
У кімнаті панував страшний бардак, на підлозі валялися всі мої книги. Влад навіть примудрився мені штори зірвати. Але це все було пів біди, я побачила, що на підлозі валяється мій робочий планшет! Коли я його підняла, то виявила велику тріщину на весь екран.
Ну це вже був перебір! Звісно, що я обурилася, адже це Зіна йому дістала мій планшет, який лежав на шафі. Мало того, що самовільно взяла, та ще й дитині дала. Як вона взагалі сміла брати мої речі, знаючи, що її дитина завжди все розкидає, та ламає.
Але Зіна почала все заперечувати! Вона заявила, що нічого не давала Владу, буцімто, він сам його дістав, тому що я така недолуга, що не стежу за своїми речами, й залишаю їх де попадя.
Це було дуже зухвало, звинуватити у всьому мене! Я не стала її ні в чому переконувати, а просто сказала, що надам їй рахунок за ремонт планшета.
Коли Зіна почула про те, що їй доведеться за щось платити, то почала обурюватися. На її думку, вона не зобов’язана нічого оплачувати, бо дитина це зробила ненароком.
Звісно, я стала їй пояснювати, що якщо її дитина щось зламала, то це повністю провина матері, яка не зуміла за нею як належить догледіти. Боже, я такого від неї вислухалася!
Загалом, вона відмовилася за будь-що платити, а просто забрала хлопчика, який так і не встиг нічого поїсти, і вискочила з квартири. При цьому, не проминула мене обізвати дріб’язковою скнарою. Від Зіни не було звістки цілий тиждень.
Вона навіть жодного разу не зателефонувала мені за цей час. Наприкінці тижня мені надійшло від неї запрошення на свято, яке вона влаштовує на честь свого народження.
До запрошення, як і завжди, додавався список подарунків, які гості повинні їй купити. Так Зіна робила щороку, і всі вже просто до цього звикли. І ось тут – то я і вирішила провчити Зіну!
Зі списку подарунків я обрала найдорожчий, повідомивши про це всіх запрошених родичів. Вони, звісно, здивувалися моїй щедрості. І ось настав той день, коли всі гості стали дарувати подарунки, я теж не пасла задніх!
Взявши слово, я почала свою промову. І почала з того, що ті гроші, які я хотіла витратити на її подарунок, я вклала в ремонт планшета, який розбив її син, а ось на здачу я все ж таки змогла купити дрібничку.
Після цих слів вручила їй звичайний подарунковий набір: мило, рушник, та шкарпетки. Я попросила вибачення, що тільки на це у мене вистачило здачі.
Всі гості сиділи мовчки, і спостерігали за всім, що відбувалося. Зіна взяла мій подарунок, і навіть подякувала, чого я ніяк не очікувала.
А найцікавіше було наступного року. Коли Зіна в черговий раз розіслала всім запрошення зі списком подарунків, то жоден із запрошених не дотримався цього списку.
Родичі просто купили те, що самі вважали за потрібне, на свій розсуд. Можете уявити, як вона здивувалася, коли гості стали вручати їй подарунки, але далеко не ті, на які вона чекала.
А я сиділа, спостерігала за цією картиною, і посміхалася. Зінина жадібність їй же боком і вийшла. А за своїх дітей потрібно нести відповідальність у будь-якому випадку. Ви зі мною згодні?
