Ми усі іноді буваємо в ситуаціях… емоційно непростих, скажімо так.
Головне, не піддаватися на провокацію.
Я цей спосіб якось давно дочці порадила, в першому класі, коли нам сильно не повезло з вчителем початкової школи. Спосіб є в різних варіантах, мені особливо подобається саме ця модифікація.
Ми усі іноді буваємо в ситуаціях… емоційно непростих, скажімо так. Добре, що з віком і досвідом – буваємо все рідше. У когось кричить вчитель, у когось начальник, у когось чоловік або дружина. І спосіб допоможе, якщо ви відчуваєте у цей момент – страх, заціпеніння, образу, сплутання думок, підступаючі сльози.
Спосіб:
Ось цю велику кричущу людину – уявіть крихітною, неначе іграшковим, чоловічком, бігаючим біля Вас по столу. Що так само розмахує руками, верещить щось, бризкає слиною. У маленьких, лялькових джинсиках і крихітному піджачку. Цей, великий, нехай далі кричить – а ви зосередьтеся на маленькому, розгляньте його уважно. Джинсики, скуйовджені волоски, рот, що згинається. Відчуйте, як йде ваш страх у цей момент, як відпускають і заціпеніння, і сльози.
Найголовніше тут – не розсміятися:)
Насправді – людина, навіть найбільша, – зазвичай кричить від безсилля, втоми і емоційного вигорання. І звичайно, в довгостроковій перспективі, потрібно якось ці стосунки – переводити в конструктивне русло або припиняти.
Можливо, кричущу дружину досить обійняти, до кричущого чоловіка прислухатися, а від кричущого начальника – піти в інший підрозділ. А від учителя – в інший клас або іншу школу, як я і поступила у результаті. Це можна зробити, коли спадуть ваші емоції.
А доки постежте за бігаючим по столу маленьким чоловічком…
