– Проходь, сестро, якщо вже прийшла. Не минуло і року як ти про борг згадала! – такими словами зустріла мене моя рідна сестра Леся. А я стою у неї в дверях, і не знаю, що мені робити – роззуватися і в хату заходити, чи тут, на порозі, віддати їй гроші і йти.
– Ось, я гроші принесла. Чула, що ти повернулася, і відразу прийшла, – кажу, ніби оправдовуючись.
Леся якось так високомірно глянула на мене, сказала, щоб я в хату заходила.
Присіли ми у неї на кухні, я витягла згорток, в якому було тисячу євро – мій борг перед сестрою.
Леся взяла гроші, перерахувала, а потім її очі округлилися.
– Тут замало. Не вистачає 200 євро, – каже.
Тепер уже очі округлилися у мене. Я ж цю суму перераховувала мільйон разів, і точно знаю, що там була рівно тисяча. Я ці гроші можна сказати по копійці складала.
– Подивись добре, там має бути тисяча, – розгублено кажу.
– Так тисяча тут є. А відсотки? – Леся подивилася на мене таким поглядом, що мене аж всю пройняло.
І тут до мене дійшло, сестра вирішила, що я маю повернути їй борг з відсотками, хоча ми про таке не домовлялися. Для мене і ця сума космічна.
Ми з сестрою ніколи близькими не були, хіба що в дитинстві. А потім Лесі пощастило вдало вийти заміж, вони з чоловіком мали все, про що я могла лише мріяти – і великий будинок, і дорогу машину, і гроші.
У сестри є один син. Як тільки він поступив в університет, Леся нас всіх ошелешила, що їде в Італію на заробітки.
Сказати, що я була здивована новиною, це нічого не сказати, я не могла зрозуміти, для чого їй їхати за кордон, якщо у неї і так все є.
– Грошей багато не буває. А під лежачий камінь вода не тече, – заявила мені сестра.
Вона і мені радила не сидіти вдома, а збиратися і їхати, рятувати ситуацію, але вона добре знала, що я не можу кинути дім.
Ми з чоловіком і справді завжди жили дуже бідно. Я вийшла заміж і залишилася жити біля наших батьків. У мене є троє дітей: старша дочка і два молодші сини.
Я ніколи не заробляла багато, бо працювала в місцевому магазині продавцем. Я мусіла бути недалеко від хати, бо спочатку моя мама була лежачою багато років, і я її доглядала, а потім зліг батько.
Турбота про батьків лягла на мене, сестра про це навіть чути нічого не хотіла. Вона вважала, що якщо я залишилася біля батьків, і мені дісталася їхня хата, то це мої проблеми – догляд за ними.
Я не мала нічого проти, сумлінно доглядала обох батьків до кінця, але за таких обставин їхати за кордон я точно не могла.
А сестра поїхала, стала заробляти, купила своєму сину гарну велику квартиру в новобудові в обласному центрі, потім взяла йому машину з салону.
В минулому році склалася така ситуація, що мені дуже були потрібні гроші, і я попросила сестру, щоб вона мені позичила тисячу євро. На диво, я потрапила на її хороший настрій, Леся якраз приїхала з Італії у відпустку додому, і вона дала мені суму, яку я в неї попросила – рівно тисячу євро.
Оскільки ми не домовлялися про дату повернення боргу, то я собі подумала, що якщо я поверну гроші сестрі через рік, коли вона знову приїде у відпустку, то нічого страшного не трапиться.
Так я і зробила, рік збирала гроші, відкладала все до останньої гривні, потім купувала євро. Тепер сестра знову приїхала додому у відпустку, і я пішла до неї віддавати борг.
І яким же було моє здивування, що рідна сестра мені заявила, що я їй винна ще й відсотки.
– Зрозумій, сестро, родина родиною, а гроші люблять рахунок. Тобі б ніхто тисячу євро не позичив без відсотків, а я ще й рік чекала на повернення боргу, – каже Леся.
Якщо чесно, то я вже зовсім заплуталася, та й прикро мені дуже. Ну як рідна сестра може вимагати відсотки? Для неї ці 200 євро – це нічого, а для мене 9 тисяч гривень – дуже суттєва сума.
Пішла я від сестри дуже засмучена, мало того, що вона мене навіть кавою не пригостила, нічого з гостинців моїм дітям не передала, так вона ще й захотіла, щоб я віддала їй більше, ніж зичила, хоча ми так не домовлялися.
А яка ваша думка щодо цієї ситуації? Що мені робити?
.
