Коли люди, яких ви любите, поводяться просто жахливо і залишають вас з розбитим серцем, ви повинні пам’ятати ось, що:
Я намагаюся думати краще про людей. Чесно. Я фокусуюсь на хороших моментах, я намагаюся співчувати їх проблемам, я намагаюся спочатку любити, а не засуджувати. І звичайно у мене не виходить, як і у всіх. У мене недоліки розміром з планети. Але я намагаюся завжди вибачатися, оцінювати себе, усвідомлювати свої помилки. Адже це ж і є особистісний розвиток, чи не так?
Але, на жаль, як би ми сильно не намагалися побачити в інших краще, інші не бачать краще в нас. Все, що ми можемо контролювати – це лише власні вчинки. І нічиї інші.
Так, що коли ваш кращий друг вставляє вам ніж у спину. Коли ваш хлопець зраджує вас. Коли ваші батьки не розуміють вас. Коли люди, яких ви любите, поводяться просто жахливо і залишають вас з розбитим серцем, ви повинні пам’ятати ось, що: це не ваша вина, і ви не заслужили це.
Неважливо, що ця людина говорить вам, ви не заслужили такого ставлення. І ви не повинні витрачати безсонні ночі, намагаючись зрозуміти, що ви зробили не так, щоб заслужити таку зраду, щоб переживати такі душевні муки.
Вчинки людей – це їхні вчинки. Ми відповідальні за те, як поводимося з іншими. І найлегше сказати: «Це вона спровокувала мене», «Це він змусив мене вести себе так погано». Ні. У кожного є вибір. І у людей, які розбили вам серце, теж був вибір. І вони просто зробили неправильний вибір.
На жаль, не кожному вистачить сміливості вибачитися за свої погані вчинки. Насправді, більшість людей в своїй голові навіть можуть виправдати будь-яку жорстокість, яку вони зробили вам.
У своїй голові вони думають, що це ви винні. Що це ви поводилися неналежно. Але вашу реакцію можна зрозуміти. Будь ласка, не дозволяйте їм змусити вас думати інакше.
Ось, що ви повинні пам’ятати, коли вас зраджують ті, кому ви довіряли найбільше: це не ваша вина. Як би сильно вони не намагалися вас переконати в зворотному.
