Ми з Олегом були 10 років у шлюбі. Моїх батьків не стало вже давно, тому на якусь допомогу я навіть й не розраховувала.
Спочатку ми жили зі свекрухою, але я їй не подобалася відразу. Вона любила мене повчати, просила, щоб я не заходила на кухню, якщо вона там. Виходило так, що спочатку готує їсти мама чоловіка, а потім я. Олег якось не звертав на це увагу, я нічого не хотіла говорити. А коли був у відпустці, то помітив, як мама його до мене ставиться. Чоловік сам вирішив поговорити зі своєю мамою, а Тетяна Михайлівна сказала, що свого ставлення вона до мене не змінить ніколи, бо я їй не подобаюся.
Тоді чоловік вирішив, що нам потрібно жити окремо і ми взяли однокімнатну квартиру в кредит недалеко від його матері.
Коли у нас народилася донечка, чоловік часто ходив ночувати до своєї мами, говорив, що дитина йому спати не дає, іноді всі вихідні міг просидіти у неї. Коли донечка трішки підросла, став ще й дитину брати з собою. А потім я іноді його просила, щоб взяв з собою доньку до мами, та чоловік чомусь відмовлявся. В один день він перестав доньку брати з собою.
А одного дня мені подзвонила мама чоловіка. Я здивувалася, адже вона мені після того, як ми з’їхали не дзвонила ні разу. Тетяна Михайлівна мені повідомила, що її син знайшов собі іншу, з нею він щасливий і вони житимуть у її квартирі, разом з нею.
Я була здивована, навіть не знала, що їй сказати і мати чоловіка просто поклала телефон.
Після того я просто вчилася жити одна: донечка пішла в садочок, я заробляла гроші, допомоги не було ніякої. Та я звикла, поступово справи налагоджувалися, донька росла, вона мала спокійний характер і мороки мені з нею не було.
Минуло 3 роки і Олег вперше з’явився на моєму порозі. Він сказав, що вже розлучився, просив вибачення. Мама його зараз лежить і чоловік став просити, щоб я пошкодувала свою свекруху, доглядала за нею, адже вона бабуся моєї дитини. Квартиру, в якій ми живемо чоловік залишив нам, тому свято вважав, що я маю доглядати його маму. Олег сказав, що я жінка, маю медичну освіту, мені буде легше, а він чоловік – не буде ж він доглядати маму.
Невже він думав, що я погоджуся. Мені їх сім’я зовсім байдужа. Мені ніхто не допомагав, коли в дома не було й куска хліба. Ні свекруха колишня, ні Олег про мене не думали. Тетяна Михайлівна тішилася новою невісткою, тепер нехай звертається до неї.
